Через декілька місяців після одруження батька я перший раз в житті побувала на морі. Того літа ми з татом і Катею вперше полетіли на Кіпр. Дорослі вирішили на місяць арендувати там будинок і автомобіль. Мама, здається, зраділа цій поїздці, принаймні того разу вона точно не була проти. Цікаво, що дозвіл від мами на виїзд мене за кордон України був не потрібен, бо вона є громадянкою росії. Тато придбав мені купальник, маску для плавання, літній одяг, сказав взяти з собою якусь з улюблених на той момент іграшок, і ми вирушили у подорож.
Раніше я мандрувала тільки з татом на машині або з мамою автобусом до москви. У літаку батьку зручно було сісти біля проходу, бо він у нас високий. Мене, звичайно, влаштовувало тільки місце біля вікна. Тож для Каті залишилось сидіння між нами. Летіти треба було майже три години, телефон мені не давали, тому вона розважала мене весь політ, а я так само не давала нудьгувати їй. Катя взяла з собою у літак чимало занять.
В аеропорту ми арендували машину з червоними номерами і кермом з правого боку. Україною я завжди їздила у власному кріслі на пасажирському сидінні поряд із татом, але на Кіпрі дітям заборонено сидіти на передніх сидіннях за правилами дорожнього руху. Вмовити себе сісти ззаду я дозволила тільки за умови, якщо Катя весь час перебуватиме поряд зі мною.
До свого будиночка на Кіпрі ми приїхали коли вже було темно, повечаряли, а зранку нарешті рушили на море. Взагалі-то воду я завжди любила, але так багато її ніколи не бачила і плавати ще не вміла. Море мені сподобалось, а от пісок ні. Тато казав, що теж не любив відчуття піску на ногах, коли був у моєму віці. Щоб я не страждала, він носив мене полоскати ноги, а потім повертав на шезлонг, з якого я воліла не злазити до наступного купання. Батько намагався навчити мене плавати, але я йому не давала себе відпускати. Того літа самостійно я так і не попливла.
Взагалі на початку відпустки я досить сильно вередувала. Відмовлялась спати вдень і старалась заперечувати все, що мені пропонували. Тато казав Каті, що треба дочекатись третьої доби, щоб у моїй поведінці настало покращення. Він колись підрахував, що саме на третю добу після мами я таки вгамовувалася і ставала спокійною.
В цілому поїздка пройшла добре. Ми кожен день по декілька разів їздили на різні пляжі. Один раз були в аквапарку, де дорослим дуже не сподобалось. Ходили в ресторани.
У цій відпустці я стала частіше називати Катерину мамою. Було не схоже, що це її радувало. Катя чомусь намагалась пояснити, що вона мене не народжувала. Наче я цього не знаю. Втім, дружина батька все одно проводила зі мною стільки часу, скільки я хотіла. Мене це тішило. Катерину з тих пір я кликала по-різному, але їх разом з татом почала називати своїми батьками. Тобто мама була просто мамою, а тато з Катею — батьками.
Можна зробити висновок, що знайомство з Кіпром нам сподобалось, бо ж віддтоді ми заходились його відвідувати іноді навіть по кілька разів на рік. Називали цей острів своєю дачею.
Після повернення додому тато став водити мене вчитись плавати у басейні. Дитяче автокрісло в обох київських машинах переставили на заднє сидіння, але Катя тепер дуже рідко сідала поряд зі мною. Коли вона не була за кермом, то, як правило, завжди сиділа зпереду, разом із моїм батьком.
