Одного разу я була вдома з татом і дивилася мультики, коли почула, що хтось прийшов. Батько покликав мене, я розвернулась і побачила жінку, яка до мене посміхалась. Тато сказав, що це Катя, я подивилась на неї ще і повернулась до мультиків. Трохи потім ми сиділи втрьох на кухні, щось їли, дорослі розмовляли. Це був перший день мого спілкування з Катею, якийсь такий легкий і спокійний. Тато багато посміхався.
З тих пір Катя почала іноді приходити до нас, і ми з нею грались. Батькові я казала, що Катерина моя, і часто її в нього «забирала». Згодом стала питати, коли вона знову прийде, якщо мені здавалось, що її довго не було. Ми багато «бісилися», готували різну їжу, втрьох ходили гуляти. Катя подарувала мені якийсь засіб для волосся (здається, кондиціонер), щоб було не боляче розчісувати довгі коси. Вона приносила для мене заколки, резиночки та різні дрібнички.
Моє життя було ніби поділене на два світи: в одному тільки мати, а в іншому тільки тато та Катя. Тоді ці світи для мене майже не перетиналися. У моменти, коли хтось з батьків йшов і залишав мене, я нервувала, але ще більше нервувала, коли вони знаходились поруч одне з одним. Проте після закриття дверей за кимось із них, світ перемикався, і я перемикалась разом із цим.
І от одного вечора я проговорилася про нову жінку мамі. Ну як проговорилася, попросила купити мені такий самий кондиціонер, який принесла до тата Катя. Мама тоді розгнівалась, довго мене щось про Катю розпитувала, а наступного дня ми прийшли до батька, коли його не було вдома. Мати бігала по квартирі, щось шукала, а потім викинула той засіб для волосся і сказала, що купить мені кращий.
Після цього ми пішли в якийсь орган опіки, де мама написала на тата скаргу. Памʼятаю, як я сиділа у тому закладі, де вона розмовляла з похмурою жінкою. Ми знаходились у приміщенні, але не знімали верхній одяг, я була у шапці з китицями і намотувала на палець з тих китиць ниточки. Матір була роздратованою і голосно жалілась жінці, що у тата в квартирі не прибрано, скрізь валяються мої іграшки. До заяви вона додала прохання пояснити татові, що не можна водити жінок у ту квартиру, де він живе зі мною. Мені було страшно, незрозуміло, і хотілось плакати, але платкати теж було страшно. Коли ми нарешті вийшли звідти, мати продовжувала сваритись на Катю, говорила мені, що Катя погана, а кондиціонер для волосся принесла не для мене, а для того, щоб забрати собі квартиру. Принаймні, так я запамʼятала тоді її слова. Потім мама сказала, що скоро їй знову треба буде поїхати у москву, а я залишуся з батьком. Вона наказала мені дивитись і розповісти потім те, що тато робитиме, поки її не буде, запамʼятати, хто до нього приходитиме. Вона говорила щось іще, але тоді я врешті-решт заплакала і плакала довго. Спочатку мама мене вела за руку, потім несла, а я все не переставала ридати. Більше нічого не памʼятаю.
