23 травня відзначається День Героїв. Свято, ініційоване представниками Організації українських націоналістів, покликане вшанувати пам'ять лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН, а також Героїв Небесної Сотні та воїнів АТО і українських військових, які зараз боронять нашу Батьківщину.
Історія нашої країни складна, але земля наша родюча на сміливих людей, які люблять свободу. Воля – ось що найцінніше для українців. Щоб ніхто не стояв над душею, щоб ніхто не нав'язував свої правила. Щоб вільно так степами своїми південними, лісами своїми північними, морями своїми південними та горами своїми західними.
Багато трагічних сторінок у нашої історії. Але всі вони просякнуті кров'ю героїв. Не придуманих, не зліплених. Справжніх. Які віддавали свою молодість, зрілість, життя Україні.
Війна сьогоднішня показала, що не менш відважні і ті, хто стоїть за воїнами. Ті хто лікує, ті, хто вчить, хто пече хліб.
Сьогодні Україна – по справжньому країна героїв. Бо ж чи не сміливо і відважно зараз відкрити новий бізнес, розвивати існуючий? Бо економіка має працювати. На кредитних і грантових грошах далеко не заїдеш. Чи не відвага засіювати поля під гуркіт ракет? І відкривати свої двері для тих, хто втратив домівки, і організовувати для малечі різні майстер-класи, періодично ховаючись у підвали під час тривог, і співати пісень.
Іноді ж хочеться взяти і опустити руки. Але ні. Не можна. Тому що поряд герої і ти розумієш, що також маєш бути героєм. Герої ж також є різних масштабів. І подвиги так само різні бувають. І звісно не за всі дають медалі. Але вони від того не менш важливі.
Адже комусь треба розвантажувати гуманітарну допомогу, везти продукти воїнам, шити одяг, ремонтувати автівки, писати книжки та варити каву.
І хоч війна, а життя триває. І хоч важко. Але українці герої. І завжди ними були. У всі часи, у всі віки. Просто нам іноді закривали очі й вуха. Але тепер ми точно знаємо. На цій землі живе величний народ, який понад усе любить волю!
