Українська деревообробна промисловість в останні роки стабільно показує ріст оборотів. Це дозволяє забезпечувати потреби ринків шляхом постачання продукції глибшої переробки – пиломатеріалів, меблів, паркету чи дров. Важливо, щоб ця норма збереглася й за прийняття законопроєкту 4197-д «Про ринок деревини» у другому читанні. У першій редакції пропонувалося дозволити експорт необробленої продукції після отримання дозвільних документів. Втім, це не єдина проблема закону, який вже пройшов перше читання.
Важливо, що у конкуренції «тіньового ринку» та легальних відкритих продажів останнім часом перемагають прихильники транспарентного ринку та високих офіційних внутрішніх цін. Але чому національний ринок деревини прагне до встановлення таких правил?
Раніше значна частина необробленої деревини з державних лісгоспів продавалася на аукціонах Prozorro.Sale. І з цим підходом була відразу низка проблем.
За правилами Prozorro.Sale на виявлення переможця було відведено лише три раунди торгів. Тут важливо одразу отримати право «останньої ставки». Ця можливість дістається тому, хто одразу, ще до початку торгів запропонує найбільше – нехай навіть сума спочатку виглядає швидше неадекватно. При цьому пропозиції робляться закрито, і лише у самих раундах учасники бачать ставки інших.
Очевидно, що такий механізм створює вікно для маніпуляцій: легко збільшити ставку на всього одну гривню і врешті виграти. Для того, хто володіє правом «останньої ставки», карти конкурентів вже будуть відкриті й інтрига з переможцем практично зникає. Інші учасники загалом були може і готові продовжити торги і закінчити їх на вищій ноті, але такої можливості у них вже не буде. Такий тип аукціонів дає дуже великі можливості для маніпуляцій: зробив космічно велику закриту ставку, а потім відмовився від укладання договору.
Лісгоспам доводилося повторно виставляти ресурс на продаж, а у випадку з деревиною часто це означало втрату якості продукції, що простоює.
А це вже суперечить інтересам чесним учасникам, які можуть отримати неякісну сировину.
Ще одна велика проблема – торги на Prozorro часто проходять на безальтернативній основі, коли учасник взагалі один. Кількість таких аукціонів, за статистикою, складає до 50%. На них держава отримала 749 млн грн, однак ціна не підвищувалася через відсутність конкуренції.
З іншого боку, майже у половині випадків за підсумками аукціонів не укладалися контракти.
Компанії, які активно працюють на ринку, хочуть чітких правил та рівних умов. Основна вимога: можливість чесно купити деревину за справедливою ціною в потрібних обсягах, а не відчайдушно брати участь у всіх торгах через можливість конкурентів заплатити гривню більше, а потім взагалі відмовитися від підписання контракту.
Те, до чого тільки зараз приходить Україна, вже давно працює у розвиненому світі. Розвинені держави впровадили для регулювання ринку такі інструменти як ліцензії для біржових майданчиків або ж індикатори цін та різні фінансові інструменти. Наприклад, Чехія продає ліс на аукціоні ELZA, взяти участь у якому може будь-який зареєстрований користувач. Організує торги держкомпанія Lesy CR.
У Польщі цей процес представлений електронним порталом leśno-drzewny. Його відмінність – безстрокові контракти для постійних покупців, які повинні викуповувати 70% виставленої на продаж деревини. Новачки, які тільки заходять у галузь, можуть подати документи на такий статус, але мають показати обсяг та призначення інвестицій. Інші можуть купити дерево на загальних конкурентних умовах біржі. Загальнодоступні аукціони проводяться щопівроку (в Україні – кожен квартал), де продають до 30 млн кубометрів лісу.
Литва дозволяє покупку навіть нерезидентам через електронний майданчик AMEP. Система сама автоматично визначає переможців, які запропонували найвищі ціни. Саме вони й одержують право укладати договори.
Подібним шляхом пішла й Україна. З липня 2021 року набули чинності зміни до законів про ринки капіталу та товарні ринки, а також про біржові торги. Найкращі європейські стандарти роботи тепер закріплені законодавчо, а самі біржі тепер проходять ретельну перевірку та отримують ліцензії НКЦПФР для організації торгів.
На біржових аукціонах ставки можна робити майже завжди, поки учасники готові продовжувати торги. Загальне правило просте: хто запропонував найбільшу суму, той і виграв. У результаті на торгах складається ринкова вартість, яка відповідає балансу попиту та пропозиції.
Поруч із цими позитивними змінами, держлісгоспи зобов'язали реалізовувати свою продукцію саме на відкритих біржових торгах. Результат цих змін швидко виправдав очікування: лише за 4 місяці (з липня по жовтень 2021 року), прибуток держави від продажу лісу виріс на 3,6 млрд грн – до 8,3 млрд грн. Детальний аналіз показав, що зростання стало наслідком саме зміни методів продажу та ціноутворення.
Зростання доходів стало закономірним результатом виведення галузі з тіні та зростання конкуренції. Тепер продукція продається за справедливими, ринковими цінами, а до торгів отримали доступ компанії, які раніше не мали змоги купити ресурс.
За оцінками Всеукраїнської асоціації деревообробних підприємств, позитивні зміни від проведення електронних торгів за правилами єдиного регламенту відчули одразу всі учасники ринку. Представники деревообробних підприємств та члени асоціації відзначають: корупційні прояви, що існували до цього, значно зменшилися.
Та тільки реформа ринку деревини почала показувати відчутний результат, а ринок почав активно розвиватися – постала загроза скасування відкритих торгів. У згаданому законопроєкті 4197-д «Про ринок деревини» закладають норму про виключення торгівлі лісопродукцією на товарних біржах. В такому разі торги деревиною повернуться на майданчики Прозорро.Sale, який і працює за запропонованим у законі механізмом торгів. З усіма прогалинами, які існували до цього.
Свого часу Прозорро.Sale створювався для продажу активів ліквідованих банків. Як бачимо, при практичному використанні цього інструменту для торгівлі деревиною гравці легко можуть «хакнути» систему, занизити ціну або ж відмовитись від виконання контракту або ж просто легко можуть шантажувати та «вставляти палки в колеса» своїм відомим конкурентам.
Як показали результати реалізації деревини на різних платформах, на Прозорро.Продажі формувалися ледь не найнижчі ціни. Навіть на редукціонах, які вважалися одним з найбільш непрозорих інструментів на ринку, державні лісгоспи отримували більший прибуток від продажу продукції.
Міжнародна та українська практика показує: існують ефективні й перевірені в західних країнах механізми біржової торгівлі.
Тому завдання законодавця – створювати можливості для розвитку ринку, впроваджувати справедливі та сучасні правила, та не в останню чергу – забезпечувати наповнення держбюджету. Якщо кошти від торгівлі кругляком ітимуть не в «сірий ринок», а власне лісгоспам, то це дасть змогу ефективно проводити лісовідновлення.
При правильному господарюванні промисловий ліс саджають саме для того, щоб через визначений період заготовлювати та постачати на ринок. Така система не несе ніяких загроз екології.
ІГОР ПОПОВ, експерт Українського Інституту Майбутнього
