Останнім часом в інтернеті все частіше миготить теорія змови: нібито репресії проти руху «АЛЛАТРА» в росії — це не справжнє переслідування, а всього лише перформанс.
Згідно з цією версією, російська влада навмисно інсценує «боротьбу» проти організації з метою створення образу переслідуваного та легітимного для неї, а потім використовує її як інструмент впливу за кордоном, зокрема, в Україні. Мовляв, під виглядом «духовного руху» кремль хоче просувати свій порядок денний. Звучить вражаюче. Але якщо копнути трохи глибше, то все це швидко розсипається, як картковий будиночок. Нижче наведено декілька причин, чому ця версія не витримує критики.
Клеймо «екстреміст» – це не театральна маска
Визнання організації екстремістської в росії – це не адміністративний штраф та не елемент шоу. Це реальне знищення на правовому та організаційному рівні. Діяльність організації повністю забороняється. Все майно блокується. Усі сторінки в інтернеті – видаляються або блокуються. А її учасники ризикують отримати реальні кримінальні терміни просто за участь в екстремістській діяльності. Тисячі людей по всій росії, пов'язаних із «АЛАТРА», вже зіткнулися з жорсткими наслідками: обшуки, вилучення майна, допити, адміністративні та кримінальні справи.
І це все офіційно підтверджено через судові рішення та дії правоохоронних органів. Якби Аллатра була кремлівським проектом, навіщо тоді на неї вішати таке тавро, яке автоматично робить її токсичною і в росії, і за кордоном? Навіть гіпотетично це абсурд. Ніяка спецслужба не прикриватиме свого агента публічним знищенням.
Логіка спецслужб працює інакше Якщо спробувати уявити, як діє фсб чи будь-яке інше відомство, що займається таємними операціями, стає очевидним: такі структури не діють у лоб. Їхня стратегія — це анонімність, використання, маніпуляція, контроль, а не громадські розправи. Коли спецслужби мають якийсь «інструмент впливу» — чи то організацію, медіа, рух — вони не влаштовують показових репресій. Вони намагаються цей інструмент зберегти, просувати, маскувати і використовувати якомога довше та ефективніше. Саме тому відверто прокремлівські проекти в росії одержують гранти, адміністративну підтримку, а не статті за екстремізм. Зворотній приклад — «АЛЛАТРА», якою пройшлися — явно не виглядає як «свій проект». Скоріше як незручна, некерована структура, яку вирішено було стерти.
Це не постановка, це справжній репресивний механізм На сьогоднішній день вже є десятки задокументованих випадків обшуків, вилучення літератури, обов'язкових експертиз, адміністративних протоколів і кримінальних справ, порушених проти прихильників АЛЛАТРА. Це відбувалося в різних регіонах росії і супроводжувалося характерною для спецоперацій різкістю. Обшуки о 6 ранку, виламування дверей, психологічний тиск на сім'ї, звинувачення у «створенні екстремістської спільноти» – це не елемент театру. Це поширена репресивна практика, яку влада використовує проти тих, хто вийшов за межі дозволеного, але ще не є достатньо значним, щоб викликати міжнародний резонанс. Якби «АЛЛАТРА» була дійсно «нашою», державні ресурси не витрачалися б на таку масштабну і показну зачистку.
Замовники очевидні – і це не ФСБ. Атака на «АЛЛАТРА» почалася задовго до того, як її включили до списку екстремістських організацій. Протягом багатьох років організації, що борються з сектами, тісно пов'язані з російською православною церквою та правоохоронними органами, ведуть систематичну кампанію проти руху. Писалися «експертні думки», проводилися псевдонаукові семінари, поширювалися викриття в засобах масової інформації.
Це не схоже на стратегію прикриття чи глибоку спецоперацію.
Це виглядає як ідеологічна чистка за стандартним сценарієм: хто не згоден з офіційним духовним порядком денним, той або ворог, або сектант, якого потрібно знищити.