І закипає люттю кров,
І людина стає диким звірем знов,
І наче пройшли ми все це давно,
Але ж як же хочеться давити москальске лайно.
Рускій корабль— нахуй пішов,
Ми дикі леви— ви стадо коров.
Всі українці в Ненависті єдні,
Будуть вам мститись за роки попередні,
Будуть всіх різать, палить і бомбить,
Лиш б задоволення отримати мить,
Помста кривава — лиш це задовільно,
Гнида руснява — в піч лізь повільно.
Сині знамена, золоті леви,
Гарчать на Росію:
«Мертві всі вже ви».
І ось червоно-чорний вже полк наступає,
Чорною люттю росіян він карає,
Червоная кров з гнид кацапських вже ллється,
Самотній солдат сміхом пекельним сміється.
Над ними клоун залізний літає,
Суд над Росією великий починає,
Фосфорні бомби падають в «Хімках»,
Російські рабині не відмовляють у примхах.
І здохне Росія, в муках і пеклі,
Хоч точаться нині бої запеклі,
І стане тоді вільна країна,
І знатимуть всі— Перемогла Україна!
