текст від 22.11.2021
Листопад, традиційно, для української політики є місяцем турбулентності. Цього року правило спрацювало знову. Втома суспільства від адаптивного карантину, по-суті примусової вакцинації та запровадження додаткових обмежень, непевна економічна ситуація… все це, приправлено перманентною політичною кризою, яка цієї осені вилилась у заміну голови Верховної Ради.
З другої сторони, загострення у протистоянні Росії та Західного Світу: концентрація військ РФ на кордоні з Україною, чергова емігрантська криза для ЄС, інспірована Кремлем, і найголовніше – захмарний ріст цін на газ напередодні зими і як наслідок, новий газовий шантаж з боку Росії.
Здавалося б, ідеальнішого моменту для появи матеріалів розслідування щодо зриву операції по «вагнерівцям» (як це вже встигли охрестити наші ЗМІ) знайти складно.
Однак, чомусь повз увагу проходить основний факт – запитання: «Чому саме зараз»? Адже відомий факт, що презентація матеріалів відкладалася майже півтори роки.
І ось тут, є наявне поле для різноманітних інтерпретацій.
Але… важко не помітити, що попри побоювання багатьох, західні партнери України, особливо США та Велика Британія, зайняли жорстку позицію щодо Росії. Особливо, по питанню можливої ескалації конфлікту проти України.
Заяви звучать достатньо жорсткі. В пресі не перший раз з'являються матеріали про тісну співпрацю військових відомств, розвідок України та партнерів. Від інформування до планування спільних заходів.
Комунікація з президентом України також стала глибшою . Що дає мені підстави думати – західним партнерам пан Зеленський, як президент України, є вигідною фігурою. Через свою недостатню компетентність він схильний дослухатися порад західних партнерів. Особливо, щодо безпекової складової.
Паралельно інформація, про «непевну позицію» керівника офісу президента так само стала відомою громадськості. Як через спікерів в середині України, так (і особливо) з інтерв'ю західних політиків та напівофіційних заяв. Квінтесенцію, особисто для мене, стала новина про те, що західні партнери просили Володимира Зеленського не посвячувати пана Єрмака у наміри запровадження санкцій проти Віктора Медведчука.
І схоже, президент України цього прохання дослухався.
Відставка голови Верховної Ради, Дмитра Разумкова, схожа на перший погляд, на внутрішньо політичну проблему. Однак, не варто забувати про політичне минуле пана Разумкова та відмову підтримати санкції РНБО проти того ж таки Медведчука.
Тому, ця відставка цілком може вкладати в логіку «спецоперації» по зачищенню оточення Зеленського від агентів впливу РФ. Де Андрій Єрмак, схоже, посідає чільне місце.
Саме її, на мою власну думку, ми можемо спостерігати нині.
Саме тому, напередодні Дня Свободи та Гідності, виявився найбільш вдалий час для «вкиду» потрібної інформації. Суспільство тиснутиме на Зеленського. І панові президенту залишатиметься відповісти на головне питання – чи пожертвує він Андрієм Єрмаком заради збереження своєї посади,бо стає зрозумілим — в разі продовження його роботи, тиск суспільства лише посилюватиметься, економічна криза поглиблюватиметься, а значить і політична – теж.
Глибока політична криза на руку зараз лише одному зовнішньому гравцеві – Російській Федерації. І на заході, це також, добре розуміють. Тому впевнений, по дипломатичних і неформальних каналах, панові президенту допомагатимуть зробити вірний вибір.
Щоправда, можемо і отримати мовчання ще декілька днів, щоб у публічному просторі остаточно стало зрозумілим, хто є «людиною Єрмака»: а значить, ненадійним, а хто — дотримуватиметься вичікувальної позиції.
Звісно, Російська Федерація не залишить спроб розхитати ситуацію. Опозиція — намагатиметься отримати свої дивіденди, але вони сумнівні, з огляду на ситуацію. Хіба вийде отримати тимчасові «політичні бали».
Україна, як і у 2013-2014 роках знову стала активним полем битви спецслужб.
Вибір, що постав перед президентом, є цілком логічним з політичної точки зору. Але є але… Володимир Зеленський є «своїм хлопцем» що часто приймає рішення не згідно політичної логіки.
Тим не менше, саме зараз перед ним стоїть чи не найважливіший вибір за всю його каденцію. Від якого залежить багато що для нього особисто і для країни в цілому.
І значить, для всіх нас.
