Вибачайте! Бридко, коли бл@#$тво називають мистецтвом.
Вибачаййте! Накипіло, коли рабство називають свободою!...
Фрагмент 1: «Не на часі»
Мене вже відверто кумарить мантра «не на часі». У мене викликає рвотний рефлекс, коли будь-який натяк на критику когось чи чогось одразу генерує фразу «ви підігруєте путіну». Причому це кажуть ті, хто усі 8 років ржав як коняка пришелепкувата з фрази, що Путін не полишив надію захопити Україну. Нагадати 24 лютого? Ну як, сміху*очки «ато путіні нападьот» ще актуальні? Тепер ці експерти та політики, частина з яких отримували зарплату у рублях, більші патріоти аніж Степан Бандера та святіші папи Римського (маю на увазі Карла Вайтила, а не того, що прости Господи, тепер)
Уся ця мантра, це така собі ширма за якою ховаюті усі неподобства, гріхи, зашквари та повний піпець, який під час війни називається мародерством.
Корупціонери не виїхали закордон, як каже Президент. Просто вони капітулювали перед представниками влади, які крадуть безбожно і безкарно. Крадуть, як востаннє. Тому що «надо прібарахліться». Крадуть вагонами, контейнерами, автомобілями. Під шумок війни дерибанять землю, ліс та майно.
Жоден корупціонер не втік у ліс. Вони отримують якісь смішні судові вироки і стають прямо офігезними героями. Не служачи у війську, вони обов'язково у пікселі. Вони перші, хто з'являються у звільнених від окупантів містах. Герой не той хто в окопі, не той, хто зубами вигризає в окупатів землю, а той хто відосік замутив чи освоїв телеграм-канал. А потім ордени та медалі також для них.
Навіть корупціонери часів Яника в шоці, якщо не сказати в повному ах~ї. Вони якраз нікуди не зникли. Може втекли. Але не зникли. Вони трішки прилаштувалися і просто не фонять. Для цього є банальна причина: старі корупціонери просто не витримуть конкуренції з новими корупціонерами. Бо ті крадії не мали змогу все списувати на війну. А ці — щодня, щоголини і щохвилини. І все це прикриваючись постановою уряду №169.
Зараз навіть не золоті, а платинові часи для відкатів. Які тендери? Закупівля тільки в одніє особи. А в кожного чиновника є друг, кум, сват чи брат Єрмака. Конкурси на посади — це взагалі якийсь анахронізм. Тепер призначають або «по знаніям» — хто кого знає, або «за службу» — хто як служить. Тому і доходить до маразму, коли кінолог може займатися кіно. Такого соціального ліфта навіть Остап Бендер не міг би видумати. І все це подається «заради перемоги». А хто іншої думки, то він «агент Путіна» або «не на часі». І так по колу....
