Повертаємось поступово до аналітики, бо літо обіцяє бути гарячим.
Перш за все, стає зрозумілим, що політика Росії все більш залежить від Китаю та її позиції. Відомо, що одразу після саміту з президентом Байденом, Путін летить одразу до Пекіну, так би мовити звірити годинники. І можемо бачити те, як формується альянс, при тому формується остаточно. Звичайно до відкритого союзного документу не дійде, але він їм і не потрібен. Стратегія обох країн полягає в непрямих діях, фактично військовий шлях відкритого протистояння є фінальним та рішучим кроком, який лише закріплює всі інші зроблені до нього.
Формування відкритого ж альянсу можливо лише тоді, коли Китай відверто проведе агресію по відношенню до Тайваню. І питання по Тайваню стоїть не в рамках «чи буде», а в тому «коли саме». Так США вже змушена залучити додаткові 52 млрд. доларів для розгортання виробництва напівпровідників безпосередньо в Сполучених Штатах. До цього проекту підключено, як тайванських, так і корейських виробників. Це в свою чергу страхує виробників та військово-промисловий комплекс, який також зав'язаний на напівпровідниках тайванського виробництва. Тому вже стає зрозумілим, що у відкритому протистоянні, США не зможе та не буде захищати Тайвань, через очевидну відстань логістичного плеча та можливостей ракетного ураження китайськими військами безпосередньо на Тайвані.
Ця ситуація змушує шукати різні підходи для того щоб оминути участі в війні. До цього сподіваються підштовхнути ту ж Росію, бо це значно зменшить можливості Китаю через відсутність ресурсного тилу. Але, вісь Берлін-Париж своїми примхами лише посилюють континенталістську вісь, бо якомога більше намагаються проявляти своє невтручання в справи Росії та Китаю. Дозволяючи китайському гібридному бізнесу проводити стратегічну корупцію на тих самих Балканах, фактично кидаючи напризволяще ці держави, котрі потерпають від китайської кредитної кабали, котра змушує таким чином віддавати свої стратегічні об'єкти і найголовніше – інфраструктурні.
Бажаючи відсидітись Європа лише навпаки впускає війну до себе. Бо як вже було сказано, Росія вже є сателітом Китаю. Так нещодавно був відкритий Путіним Амурський газоперероблювальний завод, котрий підключений безпосередньо до «Сили Сибіру» та буде перероблювати газ в інтересах Китаю, котрий буде отримувати – пропан, бутан, метан, етан, гелій. Про це говорить перш за все розташування, і по друге – участь китайських партнерів в проекті. І не просто участь, а фактично вони стають єдиним цілим з Газпромом в рамках об'єднання науково-технологічних інститутів та конструкторських офісів. Саме такий договір було укладено поміж Газпромом та Huawei.
Цей ГПЗ буде найбільшим виробником гелію у світі. А гелій використовується при сварці високотехнологічній та й в інших військово-промислових потребах. Чи доводить це що Росія сателіт? Беззаперечно, але й це не все, а більше в наступних постах.
