«Якби форма прояву явищ і їх сутність співпадали — наука була б не потрібна» (Девід Дойч)
«З тих пір як Ейнштейн повідомив світ про своє приголомшливе відкриття пройшло сто років, проте до сих пір більшість з нас сприймають простір і час як абсолютні поняття. Ми не маємо інтуїтивного знання щодо понять спеціальної теорії відносності, ми не відчуваємо її. Наслідки цієї теорії не є частиною нашої інтуїції, в нашому повсякденному житті її немає і ми не знаємо таких швидкостей: ми живемо в світі Ньютона, а не Ейнштейна» (Брайан Грін,"The Elegant Universe")
Те що велика кількість людей легко споживає теорії змови навколо пандемії коронавірусної хворобиCovid-19 доволі очікувано. Це черговий приклад того, як наука, науковий метод і наукове пояснення і передбачення зіштовхуються зі світом невдячного, обмеженого обивателя. Світом примітивним, вульгарним та інтуїтивним, де вбогість мислення капітулює перед науковим поясненням і стрибає в потяг конспірології, байдужості та звільнення від напруженої розумової роботи. Будь яка реакція окрім прийняття та слідування науково обгрунтованим знанням та порадам щодо епідемії — це і наслідок капітуляції перед складним та контрінтуїтивним і захисна реакція перед страхом усвідомлення власної когнітивної обмеженості.
Суспільство загалом складається з людей, які 1) неспроможні зрозуміти природу незрозумілих явищ і 2) зрозуміти і прийняти наукові пояснення, які їм пропонують вчені. Відсоток якісно інших мислителів настільки нікчемно малий, що їм можна знехтувати.
Коли в минулому в людей не було відповідей на складні питання, але вони безпосередньо могли спостерігати ті чи інші явища, вони, як правило, обирали дві найпростіші стратегії пояснень:
1) магічне пояснення з задіянням надприродніх сил (божественна воля)
2) найбільш інтуїтивно очевидне пояснення (наприклад Аристотелівська фізика: "тіло рухається тільки у випадку, якщо на нього постійно діє сила і зупиняється, коли сила припиняє свою дію").
З першим варіатном все зрозуміло: примітивність мислення обмежується найбільш вульгарним поясненням: на все воля Божа. Механіка і логіка закономірності якогось явища зводиться до впливу надприроднього.
В другому випадку маємо справу з базовими спробами наукового пояснення. І ця стежка могла б привести мислителя до тріумфу, якби він міг переступити через спокусу інтуїтивного пояснення. Існує міф, що наукові теорії "виводяться" безпосередньо з емпіричних даних, спостережень, досвіду, що це індуктивний синтез певної суми емпіричного досвіду. Нібито зібравши достатню кількість даних можна безпосередньо і автоматично вивести з них теорію, систематично викласти принципи, структуру і логіку явища.
"Досвід і спостереження самі по собі нічого не пояснюють. Більше того, досвід і спостереження – це те, що потребує пояснення і отримує їх лише коли конструюються теорії" (Бунге, 1973).
Закон інерції неможливо спостерігати безпосередньо, він не є частиною нашого досвіду і повсякденної інтуїції, бо ми зіштовхуємось із випадками, коли виключені всі фактори зовнішнього впливу і на тіло не діють сили. До цього закону можна було лише додуматись.
"І до Ньютона люди спостерігали, що яблука падають на землю, а Місяць обертається навколо Землі, однак, лише Ньютон побачив єдиний закон в падінні яблук і русі небесних тіл" (Фейнман, 1965).
До правильних відповідей потрібно додуматись.І коли вчені долають прірву між спостережуваними явищами і побудовою теорій, що стверджують існування явищ неспостережуваних, обиватель не здатен навіть прийняти правильну (але контрінтуїтивну) відповідь. Йому комфортніше з тими відповідями, які не виходять за межі примітивної, інтуїтивної картини світу. Обивателю більш комфотно з теоріями креаціонізму, пласкої Землі, та без контрінтуїтивних теорій Ейнштейна, Дарвіна та Хаббла.
Люди не можуть пояснити те, що бачать і не хочуть вірити в те, чого не бачать. Для них короновірус і приголомшливий масштаб і швидкість його поширення — це така ж містика і абстракція як додаткові просторові виміри, елементарні частинки, гравітаційні хвилі і чорні діри. І люди схильні заперечувати, ігнорувати і насміхатись над такими контрінтуїтивними явищами. Набагато приємніше думати, що ми все бачимо і контролюємо, а чого не бачимо – не існує. Для них це явище, яке не спостерігається. А значить – вони їм знехтують. Поки не бачать його немає.
Але це також і про чорну невдячність. Обиватель живе в світі, який побудований наукою. Вчені дали їм все — від каналізації та електрики до гаджетів і швидкісний транспорт. Обиватель століттями все це отримував просто так. Натомість обиватель кляне цю науку останніми прокляттями коли його попросили дати щось взмамін — просто вдягти маску, аби не вбивати оточуючих. Він придумає тисячі найогидніших приводів цього не робити, не напружуватись і не обмежувати свій комфорт. Звичайно цій істоті, яка не знає фізики за 7 клас краще відомо ніж вченим. Він то знає правду.
References
Bunge, M. (1973), Philosophy of Physics, D. Reidel, Dordrecht-Boston.
Deutsch, D. (2011), The Beginning of Infinity, Allen Lane, The Penguin Press, London.
Einstein, A. and Infeld, L. (1938), The Evolution of Physics, Cambridge University Press, Cambridge.
Feynman, R. (1965), The Character of Physical Law, Modern Library, New York.
