Зе й Національна гвардія України

   У своєму попередньому дописі «Перезавантаження системи управління Україною треба починати з ідіота Зе, що приведе до заміни решти Зе-ідіотів!» я вже посилався на публікацію «Очікую зміцнення стратегічних можливостей нашої держави прогнозувати і впливати на процеси, від яких залежить національна безпека – звернення Президента України», в якій Зе, окрім іншого, про що йшлося у вказаному дописі, торкнувся й НГУ, сказавши про неї ось таке: «Сьогодні (26 березня 2024 року – Г. М.) почав день із вдячності Національній гвардії України – сьогодні вже десята річниця її заснування».

   Але, на мій погляд, взагалі-то більш правильно було б говорити про відновлення НГУ в 2014 році, оскільки до того вона вже існувала згідно Закону України «Про Національну гвардію України» № 1774-XII від 4 листопада 1991 року, задіяного Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України „Про Національну гвардію України“ № 1775-XII від 4 листопада 1991 року, та була безпідставно ліквідована Л. Кучмою Указом Президента України „Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу інших військових формувань“ № 1586/99 від 17 грудня 1999 року, розсекреченого Указом Президента України „Про зняття позначки «Опублікуванню не підлягає» з деяких актів Президента України“ № 963/2009 від 24 листопада 2009 року, й Законом України „Про розформування Національної гвардії України“ № 1363-XIV від 11 січня 2000 року, прийнятого на основі внесеного народним депутатом України комуністом Г.К. Крючковим проекту Закону про розформування Національної гвардії України № 4218-д від 22.12.1999, про що сказано без зазначення цих документів у моїй ще квітневій 2015 року статті „Про колізії з Державною прикордонною службою України і не тільки…“, де я також наголосив, що „була спроба відновити НГУ, коли Президент України вніс до Верховної Ради України відповідний законопроект (про Національну гвардію України № 1317 від 10.01.2008 – Г. М.)… Але це починання за надуманими аргументами «про створення окремої армії» успішно поховав… тодішній голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони (за основу не прийнято, оскільки за було надано лише 208 голосів при необхідних 226-ти: регіонали – 0, фракція «Блок Юлії Тимошенко» – 142 (проти – 2, утримався – 1, не голосували – 10, відсутній – 1), фракція Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» – 66 (проти – 1 – це голова комітету з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко, утрималися – 0, не голосували – 2, відсутні – 3), комуністи – 0, фракція «Блок Литвина» – 0; про направлення на повторне перше читання теж не прийнято – за – 215: регіонали – 0, фракція «Блок Юлії Тимошенко» – 149 (проти – 1, утрималися – 0, не голосували – 5, відсутній – 1), фракція Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» – 66 (проти – 1 – це Анатолій Гриценко, утрималися – 0, не голосували – 2, відсутні – 3), комуністи – 0, фракція «Блок Литвина» – 0 – Г. М.)“.

   Й аж після цього 11 березня 2014 року до Верховної ради України було внесено проект Закону про Національну гвардію України № 4393, котрий було прийнято одразу за основу та в цілому 13 березня 2014 року 262-а голосами (регіонали – 1 (потім народний депутат України Бережна І.Г. подала Голові Верховної Ради України заяву з проханням вважати результатом її голосування „Не голосував“, але де-юре це не впливає на результат електронного голосування), „Батьківщина“ – 76 (проти – 0, утрималися – 0, не голосував – 1, відсутні – 10), „УДАР“ – 37 (проти – 0, утрималися – 0, не голосував – 1, відсутні – 4), група „Суверенна європейська Україна“ – 35 (проти – 0, утрималися – 0, не голосував – 1, відсутній – 1), п/ф – 44 (проти – 0, утрималися – 0, не голосували – 3, відсутні – 13), група „Економічний розвиток“ – 34 (проти – 0, утрималися – 0, не голосували – 0, відсутній – 1), „Свобода“ – 35 із 35 і комуністи – 0) та який став Законом України „Про Національну гвардію України“ № 876-VII від 13 березня 2014 року, набравши чинності 16 березня 2014 року.

   Таким чином, через 14 років і 2 місяці НГУ знову почала функціонувати на українських теренах, тобто фактично вона була відновлена й тому цілком доречними було би наведені на початку цієї статті слова Зе змінити наступним чином: „Сьогодні (26 березня 2024 року – Г. М.) почав день із вдячності Національній гвардії України – сьогодні вже десята річниця її відновлення“ (та враховуючи те, що Верховний Головнокомандувач ЗСУ Зе говорить про українські прикордонні війська, котрих, як демонструє мій матеріал „Необучуваний Зе продовжує ганьбитися своїм дрімучим ідіотизмом!“, давним-давно не існує, то звідки ж йому знати деталі з історії НГУ). Правда, хтось може зауважити, що Закон України „Про Національну гвардію України“ № 876-VII прийнятий 13 березня й набрав чинності 16 березня, а День НГУ – 26 березня, тому пояснюю – це через те, що був Указ Президента України „Про День внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України“ № 216/96 від 26 березня 1996 року, котрим було установлено „в Україні свято – День внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, яке“ відзначається „щорічно 26 березня – у день  прийняття Верховною Радою України 1992 року Закону України «Про  внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (тепер – увага: вказаний Закон України «Про  внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» № 2235-XII від 26 березня 1992 року втратив чинність 16 березня 2014 року після набрання чинності Законом України «Про Національну гвардію України» № 876-VII від 13 березня 2014 року), і цей Указ № 216/96 був скасований Указом Президента України «Про День Національної гвардії України» № 148/2015 від 18 березня 2015 року, але котрий чомусь установив, що День Національної гвардії України все одно має відзначатися кожного року 26 березня (отака виходить колотнеча: внутрішні війська (ВВ) давно спочили в Бозі, а дата їхнього народження 26 березня продовжує жити й святкується), хоча логічно виглядає, що День НГУ мав би бути 13 березня або, на крайній випадок, 16 березня без прив'язки до ВВ, бо на ділі це виглядає «продовженням НКВДистських сталінських традицій часів СССР», як я свого часу наголошував у вже згаданій вище своїй статті «Про колізії з Державною прикордонною службою України і не тільки…».

   Ось так воно виглядає – Зе й Національна гвардія України.