Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6.
Через рік Гітлер плануватиме аналогічно використати німецьке населення нейтрального Данціґа (Гданська) для вторгнення до Польщі. На нараді з генералами він пожартує: «Тільки боюся, щоб якась Schweinehund не запропонувала стати посередником на переговорах».
Зневажливе слівце стосувалося західних лідерів (насамперед Чемберлена). У ретроспективі ж його оцінять і українці ХХІ сторіччя. Ужитий Гітлером вираз дослівно означає «свинособака» – еталонне гібридне створіння.
У травні 1938-го в Чехословаччині проходять чергові вибори – вільні та прозорі, як і годиться демократичній країні. Партія судетських німців (ПСН – примітка моя) отримує в регіоні більшість крісел місцевих рад.
Конрад Генляйн… їде в Берлін, на черговий урок гібридної війни. На таємній зустрічі Ріббентроп інструктує лідера ПСН, як бесідувати з емісарами союзників в ході майбутньої Судетської кризи.
Після вказівки «...заперечувати, що діє за наказом та отримує фінансування з Берліна» інструкція містить такий цікавий параграф: «акцентувати на прогресуючому розкладі (розпаді – примітка моя) політичної структури чехословацької держави».
Який знайомий мотив! Ті ж акценти для західної публіки досі робить Кремль: Україна – це "failedstate', «держава, яка не відбулася», «штучне утворення», понимаешь, Джордж, это даже не государство (так Путін говорив Президенту СЩА Джорджеві Бушу на Бухарестському саміті НАТО 2008 року, про що детально розповідається в моєму дослідженні «Незалежна Україна? Маячня!» – примітка Г. М.)…
Інша показова паралель: ще восени 1937 року німецька еліта запевняла британського емісара лорда Галіфакса, що Чехословаччина – «аванпост комунізму, і ніхто, навіть французи, не любить її». У 2014 році російська влада з не менш серйозним обличчям розповідатиме західній аудиторії, що Україна – оплот фашизму, де живуть люті вороги демократичних цінностей…
Щоб приховати власні територіальні апетити, Берлін пропонує приєднатися до чехословацького пирога й іншим країнам. Як Кремль ще кілька років тому пропонував Польщі, Угорщині та Румунії. Мовляв, ми не одні такі, сусіди теж мають претензії до цього нєдогосударства (це було сказано усім добре відомою крємльовськой «шєстьоркой» і маріонєткой Жіріновскім весною 2014 року – Г. М.)“.
Отже, на тлі змальованої тут імпотенції Заходу 30-х років 20-го століття (Західну імпотенцію початку вже 21 століття детально описує моя праця „Чи шльондра, чи імпотент – все одно біда!“) стається, от, що стається…
Ціла низка змов/трагічних подій…
Адже отака ось показана вище рихла, умиротворююча політика Заходу, яскравим представником котрого тут є Велика Британія, зокрема і в особі лорда Галіфакса, відносно Гітлера та його Третього Німецького Райху привела до Мюнхенської змови 1938 року.
Учасники змови Чемберлен, Даладьє, Гітлер, Муссоліні
(початок ліворуч, Bundesarchiv).
„Мюнхенська змова стала кульмінацією політики задобрювання, умиротворення Адольфа Гітлера – вождя (фюрера) Німеччини. Майже вся Європа підтримувала таку політику, а головними її провідниками були Велика Британія та Франція. Західний світ (європейський в першу чергу) замість того, щоб єднатися ще в середині тридцятих років двадцятого століття і створити антинімецьку коаліцію…, догоджав Гітлеру, який нахабнів з кожним днем. Чим те догоджання закінчилося, всім добре відомо“, – йдеться у моїй роботі „Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015“.
Але в дійсності Мюнхенській змові 1938 року передувала неформальна британсько-німецька змова 1937 року…
17 – 18 листопада 1937 року лорд Галіфакс від імені Великої Британіїї зустрічається з нацистською верхівкою в Берліні, а 19 листопада 1937 року під час переговорів з Гітлером у Берхтесґадені дає йому та його Третьому Німецькому Райху карт-бланш на захоплення чужих територій мирним шляхом. Після цього 11 – 13 березня 1938 року Гітлер здійснив аншлюс Австрії при мовчазній згоді Великої Британії й Франції. Так само за їхньої згоди 29 – 30 вересня 1938 року відбулася Мюнхенська змова, результатом котрої стала угода про розчленування Чехословаччини. Окрім цього, 30 вересня 1938 року в Мюнхені Чемберлен і Гітлер підписали Декларацію про ненапад між Великою Британією та Німецьким Райхом (така ж
Декларація між Францією й Райхом була підписана у Парижі 6 грудня 1938 року). Потім 23 серпня
1939 року в Москві був підписаний Пакт Молотова – Ріббентропа (він наведений на початку даної
праці) і мерзенний Сєкрєтний дополнітєльний протокол до нього, що мали наслідком „Ґлайвіцьку
провокацію“ 31 серпня 1939 року та початок Другої світової війни 1 вересня 1939 року німецьким бомбардуванням польського міста Вєлунь. Ось такий вийшов трагічний ряд: Берлін (Берхтесгаден) – Мюнхен – Москва – Ґлайвіц – Вєлунь…
Й далі я в цій же праці „Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015“ відзначив таке: „А що ж нині демонструють інші країни Європи? Одні з них підтримують Німеччину (роль Лондона тепер виконує Берлін – Г. М.) з Францією, деякі поглядають на Росію, яка перебрала на себе роль Третього Райху, а інші, такі як країни Балтії, Польща, всіляко підтримують Україну попри наявність німецько-французького гальма. Немає спільного європейського фронту, єдиної антипутінської, на зразок антигітлерівської, коаліції, котра б нарешті зупинила знахабнілого, цинічного агресора і викинула його з української землі.…
Задобрювання Путіна, закривання очей (про покарання, на жаль, мова не йде) на фактичну анексію ним Придністров'я, Абхазії, Південної Осетії, тобто порушення територіальної цілісності Молдови і Грузії…, з боку так званих провідних європейських країн тільки заохочує його до нових агресій…
Власне гіркі уроки Мюнхена 1938 мали б бути постійним нагадуванням тим, хто, незважаючи на трагедію і мільйонні жертви Другої світової війни, котра стала результатом угодовської політики багатьох європейських країн на чолі з Великою Британією та Францією щодо агресивних дій вождя Третього Німецького Райху Адольфа Гітлера,… уже під проводом Німеччини і Франції досі плекає надію на умиротворення вірного сталінця та гітлерівського послідовника Вєрховного правітєля Россіі Владіміра Путіна. Захід спільними зусиллями і всіма засобами має примусити Росію до миру!“.
Й навіть через 4 роки після 2015 ситуація відносно України, змальована у моїй роботі „Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015“, на жаль, майже не змінилася…
Ну, а через 80 років після бомбардування Райхом польського міста Вєлунь що маємо?
Далі буде...
