Мене завжди бентежать і водночас наснажують «ретроспективні передбачення» митців (коли в певних творах, створених ними за давніх часів, раптово проступає пророцтво та опис реалій сьогодення).

У своїй есеїстиці я намагаюся висвітлювати подібні явища досить детально. Зокрема, колись я писав про:

Нині я хотів би згадати ще одного митця-пророка. Він відносно молодий, але доволі вже відомий у певних колах. Іван Семесюк (нар. 21 листопада 1979, Київ) — український художник, письменник, поет, музикант, культурний діяч та автор медійних проєктів. Шанувальники power country гурту «Пирятин», що у своїй творчості нещадно шматує жлобство, містюковість та суржик, знають його як фронтмена й засновника цього гурту.

Але тут я хотів би звернути увагу на інший доробок Івана Семесюка – як художника. Він був одним із творців Жлоб-Арту, що детально фіксував та досліджував жлобство як соціально-культурне явище. В рамках проєкту він створив канонічні картини: «Пацанчік і Голубі», «Нема чим робити», «Пацанскоє просвєтлєніє», «Районне джуманджі» та інші. Жлоб-Арт було успішно завершено 21 листопада 2013 року, в день початку Революції гідності.

Здавалось, що Революція гідності відкрила перспективу зцілення нашого суспільства від пост-травматичних синдромів та пост-геноцидних травм, завданих нам Голодомором 1932-1933 рр.(жлобство і стало одним із хворобливих наслідків цих травм). Однак примари жлобства виявились занадто сильними – і після 2019 р. вони вилізли на політичний олімп.

А нині зе-електорату, не чекаючи на завершення війни, готують нового кумира у вигляді матюкливого охло-діяча Поворознюка. Іван Семесюк, навіть не очікуючи цього, колись передбачив появу подібного персонажа в одній зі своїх картин.

…. Політолог Євген Магда наприкінці грудня 2022 р. зауважив: «Як на мене, одне з головних завдань України у війні проти росії – самою не стати росією.

Символом мого особистого deep concern (глибокого занепокоєння) можна назвати Олександра Поворознюка. Малограмотний, але матюкливий президент футбольного клуба „Інгулець“ став одним з улюбленців телемарафону „Єдині новини“. Нічого дивного – від нього наче „з землі“ лунають соковиті компліменти на адресу Володимира Зеленського та  образливі випади на адресу його опонентів.

Останнім часом Поворознюк зійшовся у медіа-батлі з Дмитром Гордоном, обидві телезірки обмінюються погрозами та звинуваченнями. Щоправда, про два будинки, куплені Поворознюком у Закарпатській області, інформацію розкопав Андрій Дзиндзя, а не Дмитро Гордон.

Дивно, що нікого з правоохоронців не цікавить, чому цей „генерал-майор українського козацтва“ часто  фігурує зі зброєю в руках. Збоку видається, що тренд на посилення військової дисципліни не для Поворознюка, який розповідає про те, що „носить тактичну форму, а не однострої ЗСУ“. Чому не стратегічну форму – залишається загадкою.

Показова криміналізація влади сьогодні властива Росії, а не Україні. Там днями поховали на Алеї Слави (!!!) петербурзького цвинтаря ліквідованого в Україні „вагнерівця“. Пригожин змусив пітерського губернатора Бєглова поступитися у цьому питанні. Тож Україні варто робити висновки та уникати попандопулівщини у власній інформаційній та оборонній політиці.»

… Попри застороги й попередження з боку експертів та активістів, представники ЗЕленої команди в керівництві Мінкульту пішли в ідеологічний наступ. В розпал війни вони виділили майже 500 млн. гривень з державного бюджету не на ідеологічні документальні кінострічки про війну та її героїв та жертв, а на фінансування гівно-кіно-продукції рівня 95 кварталу та «Слуги народу». З цієї суми 33 млн. грн. пропонувалося віддати Юрію Горбунову на виробництво серіалу «СМТ „Інгулець“, де прообразом головного героя є той самий Поворознюк.

Про цю ганебність стало відомо активістам 20 липня 2023 р.

З цього приводу народний депутат від ЄС Микола Княжицький висловився ось так: „Ви будете сміятися, а може і сльозу пустите, але серіал «Інгулець», який вироблятимуть за державні кошти, справді про Поворознюка. Ось опис з сайту прозоро: Жанр: драмеді. Логлайн проєкту: Два талановитих айтишніка Максим та Данило втікають з фронтового Харкова і, по дорозі на Львів, опиняються на Кіровоградщині в смт «Інгулець», де всім керує фермер Олексій Паровоз по кличці «Батя». Програмістів записують до місцевої самооборони і призначають чергувати на місцевий блокпост і час від часу працювати на фермі. Немає слів …“, – написав нардеп.

А колишній народний депутат Борислав Береза обурився, що за зйомки подібних серіалів міністр Олександр Ткаченко має постати перед судом. „За виділення бюджетних грошей на зйомки серіалу «смт Інгулець» міністр Ткаченко повинен …йти під суд. Фактично Ткаченко, який раніше був гепродюсером 1+1 і працював на Коломойського, виділив гроші на «Слугу народу 2.0». Серіал будуть знімати про Паворознюка, який в описі сюжету проходить, як фермер Паровоз.  На це Ткаченко дає 33,6 млн грн. Мабуть замало було піару від Мосейчук на 1+1, тож пішли шляхом як і з серіалом «Слуга народу»“, – написав Береза.

Тиск на владу з боку політичної опозиції та громадських активістів зчинив певний вплив. Міністра Ткаченка відправили у відставку, а угоду на кіновиробництво „Інгульця“ з компанією Юрія Горбунова Мінкульт розірвав.

Однак видається, що спроби зе-влади реанімувати привид поворознюків триваютимуть. А отже, свідомим громадянам доведеться згадувати про природні права (lex naturalis), що не потребують підтвердження нормами позитивного права.

…. Хоч би що складав Іван Семесюк, попри все, у нього виходять „свобода“ та „любов“. Навіть коли він складає їх зі слів, які пишуть із зірочками та маркують позначкою '18+'. Навіть коли він з непроникним обличчям говорить, пише або співає про „соціально-культурне душнілово“.

Висміювати те, що ненавидиш, легко. Семесюк має вдачу сміятися над тим, що любить. Почути від нього, що ми „задрочені кузнєчики і довбо*оби з вогником свободи“ чомусь не образливо. Ця здатність подивитися на себе збоку вирізняє його голос на тлі пафосного хору (і робить його подібним до Митця, який так і казав у „Королі Літрі“– немає правди в народі).

Десь тут є і момент дидактики. Є сподівання, що „чарівний пендель долі“, який кожному з нас дала ця війна, призведе до прояснення розуму у критичного відсотка наших співвітчизників, а образи Івана Семесюка стануть засторогою ще одного акту „танців на граблях“, на який може перетворитися занадто сильна приязнь прОстого нарІду до попандопулівщини в особі всіляких поворознюків.

 

13-17.08.2023