Переклад із сербської мови: Георгій Вишня (06.03.2024)

Коли тобі скажуть, що я помер,

Не турбуйся. У кожному столітті

мене хтось випадково переплутував

із втомленими і старими.

Ніде немає так багато людей,

як в одній людині.

Ніде нема таких відмінностей,

як у однакових речах.

Якщо покропити простори,

ти викопаєш мене із вітру.

Я у воді.

В каменях.

У кожних сутінках і світанках.

Бути людиною багатократно

Не означає втратити людськість

Можна мене поділити на скільки завгодно

Та знищити неможливо

І всі чудесні стани,

Що відновлюють мене,

Є лише виром,

уніформою,

наполегливістю,

боргом.

Чи знаєте ви, що таке пророцтва?

Зліпки попередніх подій

і задишка,

що обертається навколо.

То з чим би ми прощалися?

Про що ми пошкодуєм?

Якщо тобі скажуть: я помер,

ти знаєш — я не можу цього зробити.

Любов — це єдине повітря,

Яким я дихав.

І усмішка — це єдина мова,

Яку я розумію в світі.

Я прийшов до цієї землі,

щоб трохи тобі підморгнути.

Залишити щось позаду,

Наче тремтливий слід.

Не сумуй.

Я тільки намагаюся

Залишитись в тобі,

Дурний,

Але на диво дорогий.

Вночі, коли ти дивишся на небо,

Мені ти підморгни.

Нехай це буде нашим секретом.

Коли посеред сірих буднів

Побачиш ти комету

Всю в червонім,

Ти пам'ятай: це все ще я

Літаю і живу безглуздо.

----

Ako ti jave: umro sam,

ne brini. U svakom stoleću

neko me slučajno pobrka

sa umornima i starima.

Nigde toliko ljudi

kao u jednom čoveku.

Nigde toliko drukčijeg

kao u istim stvarima.

Pročeprkaš li prostore,

iskopaćeš me iz vetra.

Ima me u vodi.

U kamenju.

U svakom sutonu i zori.

Biti ljudski višestruk,

ne znači biti raščovečen.

Ja jesam deljiv sa svačim,

ali ne i razoriv.

A sva ta čudesna stanja

i obnavljanja mene

i nisu drugo do vrtlog

jednolik,

uporan,

dug.

Znaš šta su proročanstava?

Kalupi ranijih zbivanja

i zadihanost istog

što vija sebe ukrug.

Pa što bismo se opraštali?

Čega da nam je žao?

Ako ti jave: umro sam,

ti znaš — ja to ne umem.

Ljubav je jedini vazduh

koji sam udisao.

I osmeh jedini jezik

koji na svetu razumem.

Na ovu zemlju sam svratio

da ti namignem malo.

Da za mnom ostane nešto

kao lepršav trag.

Nemoj da budeš tužan.

Toliko mi je stalo

da ostanem u tebi

budalast,

čudno drag.

Noću kad gledaš u nebo,

i ti namigni meni.

To neka bude tajna.

Uprkos danima sivim,

kad vidiš neku kometu

da vidik zarumeni,

upamti: to ja još uvek

šašav letim i živim.

---

P. S. Про життєвий і творчий шлях Мирослава Антича я розповідаю докладніше в есеї «Співець „Безсмертної пісні“»