Переклад із сербської: Георгій Вишня (18.12.2021)

А потім серйозно

Замислись, що означає померти

І куди зникає людина.

І що завжди її шукає.

Не ходи на кладовища.

Нічого там не зрозумієш.

Кладовища – це найчорніші ярмарки

Й сумні театри.

Граючи у неспокій

Та його аморфність,

Чи іноді не потребуєш ти

Підкрастися таємно до

Розуму шарів нових?

І до найближчого майбутнього?

Колись тобі я поясню це,

Якщо мене ти там знайдеш.

Знаєш, що я тобі зроблю?

Зіпсую тобі іграшку

Під назвою «біль»,

Якщо ти на це наважишся.

Я не брешу тобі.

Я винаходжу те, що

Має існувати,

Ти просто сам цього ще не відкрив,

Бо навіть не шукав це.

Запам'ятай: реальність більш реальна,

Якщо нереальне до неї додати.

Ти пізнаєш мене за мовчанням,

Бо вічні не розмовляють.

Щоб мудрість перемудрити,

Виховуй слухати уміння.

Великі відповіді

Самі себе відкривають

Після незчисленних народжень

Й якихось дрібних смертей

Коли ти зрозумієш, що

Все те, чим ти дихав,

Не є самим лише життям,

Прийди до мене –

Я доторкнуся до тебе світлом

І в думку перетворю.

І найдальша майбутність

Має своє майбутнє, що

Чує голос власного майбуття.

І немає порожніх світів.

Те, чого ми не знаємо,

Не небуття,

А лиш буття без нас.

----

A onda, već jednom ozbiljno

razmisli šta znači i umreti

i gde to nestaje čovek.

Šta ga to zauvek ište.

Nemoj ići na groblja.

Ništa nećeš razumeti.

Groblja su najcrnji vašar

i tužno pozorište.

Igrajući se nemira

i svojih bezobličja,

zar nemaš ponekad potrebu

da malo krišom zađeš

u nove slojeve razuma?

U susedne budućnosti?

Objasniću ti to nekada

ako me tamo nađeš.

Znaš šta ću ti učiniti:

pokvariću ti igračku

koja se zove bol,

ako se budeš odvažio.

Ne lažem te.

Ja izmišljam

ono što mora postojati,

samo ga nisi još otkrio,

jer ga nisi ni tražio.

Upamti: stvarnost je stvarnija

ako joj dodaš nestvarnog.

Prepoznaćeš me po ćutanju.

Večni ne razgovaraju.

Da bi nadmudrio mudrost,

odneguj veštinu slušanja.

Veliki odgovori

sami sebe otvaraju.

Posle bezbroj rođenja

i nekih sitničavih smrti,

kad jednom budeš shvatio

da sve to što si disao

ne znači jedan život,

stvarno naiđi do mene

da te dotaknem svetlošću

i pretvorim u misao.

I najdalja budućnost

ima svoju budućnost,

koja u sebi čuje

svoje budućnosti glas.

I nema praznih svetova.

To, čega nismo svesni,

nije nepostojanje,

već postojanje bez nas.

---

P. S. Про життєвий і творчий шлях Мирослава Антича я розповідаю докладніше в есеї «Співець „Безсмертної пісні“»