КРІЗЬ ПРИЗМУ ВІЙНИ: ХРАНИТЕЛЬ ЛЬВІВСЬКИХ СТАРОЖИТНОСТЕЙ

 

Якось у стрічці вигулькнула ось ця картинка-мем з одним із жартів львівських програмістів та ІТ-вців. І я таки відчув неперервність часів і смислів, що продовжують жити в місті Лева.

 

Справа в тім, що за отим «срав пес» ховається ціла епоха духовного спротиву радянщині, центром якої й був Львів.

 

… В 1968 р. у Львові постала Республіка Святого Саду – перший осередок гіпі в Україні та колишньому СРСР та один із перших подібних осередків у світі. У самому центрі міста, у закинутому саду колишнього монастиря кармелітів, утворилася нонконформістська «республіка гіпі», а Ілько Лемко був її бунтівним очільником — Президентом Республіки Святого Саду.

 

Тут прагнули побувати довговолосі пілігрими з Таллінна, Вільнюса, Ленінграда, Москви. Найголоснішими подіями стали всесоюзні хіп-сейшни, організовані у Святому Саду у 1976 ─ 1977 роках, на яких виступав гурт «Супер Вуйки» – музичне крило Святого Саду (Ілько Лемко був лідером, гітаристом та автором текстів для власних пісень цього гурту).

 

У Святому Саду народилися два слогани, що були супер-антирадянськими:

 

«Червоною конюшиною» в середовищі львівських гіпі називали СРСР. А однією з програмних пісень «Супер Вуйків» була пісня «Срав пес» — пісня з виразним антирадянським змістом.

 

На початку 1980-х рр. формація гіпі у Львові через низку причин зійшла нанівець. Однак легенди про неї продовжували жити в місті, а оте «Срав пес» стало формулою вітання усіх тих, хто мав стосунок до Святого Саду, а також для молоді наступного покоління, що мала позитивні сентименти щодо тих «свято-садівських» часів.

 

… Роки минули. Ілько Лемко змінив 12 професій, пройшовши шлях від робітника на заводі та учителя історії в середній школі до програмного директора ТРК Люкс і радіо Люкс FM та державного службовця у Львівській міській адміністрації. Він жартує, що після виходу на пенсію додатково опанував ще дві спеціальності — гіда-екскурсовода та літературного редактора.

 

В юності Ілько Лемко не любив читати та взагалі не любив словесність і вивчення мов. Але коли йому виповнилось 27 років, його наче «прорвало» — він почав несамовито читати художню літературу й історичні книжки, вдосконалювати свої навички мовлення та опановувати іноземні мови.

 

А згодом він став самобутнім письменником, перекладачем (у його доробку переклади з англійської та польської мов) та есеїстом.

 

У його доробку більш ніж 20 книг різних жанрів і тематики. Посеред них особисто для мене вагомими є художній роман в жанрі магічного реалізму «Сни у Святому Саду», де Ілько Лемко описує історію Республіки Святого Саду (моя рецензія на цей роман міститься у нарисі «Магічний реалізм „Снів у Святому Саду“» https://site.ua/george.vyshnya/magicnii-realizm-sniv-u-svyatomu-sadu-iyp98ml),  публіцистично-дидактична книга «Цікавинки укрмови» (з моєї точки зору, це один із найкращих практичних посібників із поліпшення навичок володіння українською мовою та добрий інструмент лагідної українізації – див. докладніше в моєму нарисі «Гостріть катану, або мова — це зброя!» https://site.ua/george.vyshnya/gostrit-katanu-abo-mova-ce-zbroya-iy59x9k), а також одна з останніх його фундаментальних краєзнавчих робіт, присвячених історії Львова – «Львівська минувшина» (https://www.kdpshop.org/product-page/%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80-%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%BA%D0%BE).

 

Його авторські путівники історичними місцями Львова були перекладені 5 мовами і слугували гарними дороговказами для охочих поринути в Львівську минувшину (і сподіваюсь, після нашої перемоги над рашистами, коли туристичне життя Львова знов оживе, його путівники знову стануть у нагоді новим хвилям туристів). Завжди цікавими були його авторські екскурсії містом.

 

 

Зрештою, Ілько Лемко перетворився на Хранителя Львівських старожитностей, ставши живою легендою міста Лева.

 

… Крилаті вислови часів Республіки Святого Саду продовжують жити і нині, через десятки років після тих подій. За часів теперішньої широкомасштабної війни слоган «Срав пес» виглядає як квінтесенція нашого опору загарбникам (нащадкам радянської «червоної конюшини»), підкреслюючи марність їхніх потуг окупувати Україну.

 

А сам Ілько Лемко залишається на вістрі подій буремного військового лихоліття. Він бере участь у волонтерській роботі, допомагаючи постачати для армії необхідні речі й пристрої. Він влаштовує розпродажі своїх книжок, перераховуючи кошти на потреби ЗСУ. Він та члени його родини активно допомагають біженцям зі Сходу й Півдня, що шукають притулок від воєнних лихоліть у Львові.

 

 

У свої 70 років Ілько Лемко також продовжує активну творчу роботу – попри блекаути, він пише нові музичні твори, книги (цими днями готується до видання його другий художній роман) та публіцистичні есеї (його публіцистику можна переглянути за посиланнями https://zaxid.net/blogger/ilko_lemko_u3104/ та https://zbruc.eu/taxonomy/term/16793). І вірить в нашу остаточну перемогу.

 

20-21.11.2022

 

P. S. Докладніше про Ілька Лемка та його творчий шлях я згадую в нарисах:

  1. «Ілько Лемко — Данте зі Львова» — https://medium.com/@zvonimir.visnjic2019/%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%BA%D0%BE-%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5-%D0%B7%D1%96-%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0-127797cf8f22
  2. Магічний реалізм «Снів у Святому Саду» — https://site.ua/george.vyshnya/magicnii-realizm-sniv-u-svyatomu-sadu-iyp98ml
  3. Гостріть катану, або мова — це зброя! — https://site.ua/george.vyshnya/gostrit-katanu-abo-mova-ce-zbroya-iy59x9k

P. P. S. Для охочих познайомитися із жартами львівських ІТ-вців у знаному стилі "try saying …" буде цікавою повна підбірка їхніх мемів-жартів, що доступна за посиланням https://www.facebook.com/maketexts/posts/773640147369596