... Спершу ми познайомилися із Батьком, ще до широкомасштабної війни з РФ. Протягом десятиліть ми обидва, не відаючи про існування один одного, товаришували із нашим спільним другом К. Тож, коли настав час хрестити маленького сина-малюка К., ми опинилися в одному й тому ж самому місті в той самий час.
Як зауважили б модні куртуазні психологи, між нами одразу ж встановився рапорт. Іронічний і само-іронічний Батько із гумором та дотепом розповідав мені про свої медійно-комунікативні проєкти, журналістську минувшину та яскраві лекції Юрка Позаяка, які він відвідував змолоду в університеті. У відповідь я щось також іронічно розповідав йому про життя-буття айтівців.
Після того ми стали час від часу спілкуватися, аж поки не розпочалася широкомасштабна війна. З перших днів Батько, попри відсутність попереднього бойового досвіду, записався до лав місцевої ТрО, а згодом опинився у фронтових кінетичних підрозділах.
Я ж долучився до волонтерської роботи, щоб різні цікаві пристрої й амуніція з'явилася у підрозділах, у яких розпочали служити мої друзі.
... Так я познайомився із Сином. Він вже тривалий час мешкає в Польщі. І в свої тодішні п'ятнадцять із гаком він допомагав дорослим дядькам на кшталт мене шукати потрібні для військових товари, координувати взаємодію із продавцями та організовувати доставку закупленого в Україну. Продовжуючи при цьому навчання в місцевій школі.
Ми організували із Сином декілька закупівель, брали участь у збиранні коштів на автівку-пікап для Батькового підрозділу, а нині плануємо щось ще.
Хлопець робить щось неймовірне, як на свій вік.
Особливо згадую випадок, коли один із наших вантажів уночі був нагло затриманий на одному з пунктів на українській митниці при перетині кордону. Тамтешні митники, що напевно всотали в себе новітній дух гетьманцівщини та давній дух здирництва, не «пущали» нашого перевізника із тепловізорами. Більш ніж годину тоді вночі Син й представники українських отримувачів вантажу «висіли» на телефоні то із нашим волонтером-перевізником, то із митниками, намагаючись якось вирішити питання. Зрештою за півтори години митники зрозуміли, що стали «героями» п'єс Подерв'янського, та пропустили наш бусик.
... Нещодавно Синові виповнилось 16 років. Я привітав його та зауважив, що саме зараз в нього розпочинається найкраща пора в житті. А подумки зауважив, що Син спромігся зробити значно потужніші речи, ніж я сам у такому віці. В свої шістнадцять років я лише навчався, страждав через нерозділене кохання та отримував віртуально-інтелектуальних, але від того не менш фігурних звіздюлей від майбутніх гросмейстрів та міжнародних майстрів на офіційній всеукраїнській шаховій спартаківці серед юніорів.
... А ще я трохи посміхнувся. Добре жити в світі, де у ТАКИХ батьків є ТАКІ діти.
10-11.07.2022
P. S. Титульний малюнок для повернення уваги, запозичено з https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3476418-u-rivnomu-zavivsa-novij-patrioticnij-mural.html
