Нині я хотів би продовжити рейд природничника по заповідних садах гуманітаріїв, в рамках якого ми сформулювали таку собі теорему: «Кожне курортне місто прославилося завдяки Особистості». В попередньому нарисі з цього циклу («Схід Східниці або про роль особистості в історії») ми побачили, як цю теорему своїм життям довів Омелян Стоцький для українського курортного містечка Східниця (територія сучасної Львівської області).
Однак ця теорема справедлива й для всіх інших курортних містечок світу. Щоб пересвідчитися в цьому, ми перенесемося зі Східниці на інший бік Карпатських гір – туди, де біля самісіньких Татр на території сучасної Польщі причаїлося замріяно-меланхолійне й водночас пристрасно-містичне Закопане.
ДУПА ВСЕСВІТУ ТА СПАЛАХ ХОЛЕРИ
…. Закопане вперше згадували в письмових джерелах десь у XVII ст. У 1818 р. це все ще було невеличке забуте Богом містечко, де мешкало менше ніж 2000 мешканців. Красива й містична природа передгірських околиць Татр та найближчих татрських хребтів та долин, п'янке повітря та люди-горяни (або, як їх звуть поляки, gόrali — гуралі) – здається, це було одвічним у Закопаному. Гуралі були простими й водночас складними. Вони жили горами й відчували життя як давні містики-пантеїсти (не знаючи, щоправда, таких мудрагельських слів).
А ще були поодинокі зайди з «цивілізації», що навідувалися помилуватися красою Татр навесні, влітку й ранньої осені. Так й існувало тут усе в розміреності, аж поки містичним чином у неспішний плин подій не втрутилося Провидіння.
… 1 вересня 1873 р. у Закопаному вибухнув спалах холери. Одразу ж трапилися перші смертельні випадки. Не важко здогадатися, що медичної інфраструктури там на той момент просто не існувало. Оаза спокою у передгір'ях Татр могла б швидко знелюдніти, якби серед гостей-природолюбів на той час не опинився Лікар. Не якийсь там коновал-заробітчанин, що ледь вимовив клятву Гіппократа, а справжній Лікар (а також знаний науковець та енциклопедист свого часу, але про це — згодом). Він відкинув усі свої справи та організував боротьбу з важкою хворобою. До 10 жовтня 1873 р. спалах було знешкоджено, великих втрат серед місцевих мешканців удалося уникнути.
І саме тоді сталося щось небуденне – Лікар відчув свою спорідненість із Закопаним, а місцеві гуралі відчули в ньому «свого» — не якогось зарозумілого зайду з далеких кам'яних міст, а носія духу гір. Так розпочалася історія про «Короля Татр» та піднесення Закопаного до рівня курорту світового рівня.
ЖИТТЄВІ СТЕЖКИ ТИТУСА ХАЛУБІНСЬКОГО
Що ж передувало цьому? Титус Халубінський, Tytus Aureliusz Chałubiński (так звали Лікаря) народився майже за 63 роки до згаданого спалаху холери (а саме, 29 грудня 1810 р.) на берегах ріки Молочна, в місті Радомі на переферії Малої Польщі (Malopolska). Тоді це місто належало до Королівства Польського, що було частиною тогочасної Російської Імперії.
Він здобув блискучу освіту – спочатку в Медично-Хірургічній академії у Вільні (сучасний Вільнюс, Литва), а потім – в університеті м. Дорпац (сучасне м. Тарту в Естонії).
Титус Халубінський набув всесвітньої слави як лікар, біолог-ботанік (в цій царині він спеціалізувався на вивченні флори мохів), філософ медицини, педагог, письменник, перекладач, поліглот (вільно володів шістьома мовами та ще декількома міг читати), політичний і громадський діяч. Тривалий час він був практикуючим лікарем у Варшаві. Від його лекцій з медицини шаленіли студенти Медично-Хірургічній академії та Головної Вищої Школи (Szkoła Główna) у Варшаві.
На початку своєї медичної кар'єри в 1846-1848 рр. Титус Халубінський паралельно проводив активні ботанічні розвідки. В цей час він надрукував декілька наукових статей, а також підготував переклад із французької мови фундаментального 776-сторінкового (й найкращого для свого часу) підручника «Виклад основ ботаніки» відомого французького ботаніка Адрієна Анрі Лорана де Жюссьє.
Не стояв Титус Халубінський осторонь і суспільно-політичних процесів. Як пара-медик він брав участь в Угорському повстанні 1848-1849 (під час так званої Весни Народів, що охопила тогочасні імперії). А вже пізніше, під час Варшавського періоду свого життя він не боявся опонувати російським колоніальним чиновникам. Він був одним із членів відомої Міської Делегації – групи активістів, що спромоглася мирно врегулювати ситуацію у Варшаві в 1861 р., коли російський намісник загрожував увести російські регулярні військові частини у відповідь на демонстрації протесту, що спалахнули тоді в місті (27 лютого 1861 р. внаслідок зіткнень демонстрантів та російських силовиків були загиблі та заарештовані з боку демонстрантів, і щохвилини протести могли вибухнути повстанням).
До речі, дуже цікавим був освітянський досвід Халубінського стосовно мови колонізаторів. Він спромігся і здобути освіту, й викладати без великого вжитку російської мови. Освіту у Дорпаці він здобував німецькою мовою, а у Варшаві викладав польською (припинивши викладати в 1871 р., коли Вищу Школу перетворили на Варшавський Університет із обов'язковою російською мовою як мовою викладання).
Титус Халубінський першим із плоских лікарів здобув міжнародного визнання, а дехто навіть називає його найвидатнішим поляком другої половини XIX ст.
«КОРОЛЬ ТАТР»
А що ж сталося після 10 жовтня 1873 р.?
Титус Халубінський з родиною почав відвідувати Закопане щороку. Там він, зокрема, лікував місцевих жителів, а також займався просвітництвом серед них – зокрема, підвищував їхню обізнаність щодо законів та їхніх власних прав.
Він також став одним із засновників Татрського Товариства та етнографом, що досліджував життя гуралів (зокрема, знаковою тут була дружба Халубінського із місцевим гуралем та музикантом-аматором Шабалою, що мешкав у селищі Костелішко поруч із Закопаним і передавав ученому безліч відомостей про місцеві традиції).
В Закопаному Титус Халубінський повернувся до активних ботанічних досліджень (здійснивши декілька фундаментальних розвідок щодо флори мохів у Татрах). А також сприяв постанню перших курортно-лікувальних закладів у місті.
Він також проводив у Варшаві низку заходів щодо популяризації Закопаного як місця для відпочинку (і це дало свої плоди – згодом хтось сказав, що Халубінський «вивіз варшав'ян до Закопаного», привчивши їх до відпочинку на етнічних польських землях).
В 1882 р. Титус Халубінський збудував у Закопаному власний будинок, а в 1888 р., за рік до своєї смерті, оселився там безвиїзно.
Ось так постав «Король Татр», а разом із його славою ширилася слава Закопаного. Після Халубінського Закопане стало туристичною Мекою для любителів гір та тих, хто хотів би поліпшити своє здоров'я.
ПЛОДИТИСЬ І РОЗМНОЖУВАТИСЬ
… Цікавим було й особисте життя Титуса Халубінського. Змолоду він, як і багато інших «ботаніків», багато навчався та поїхав здобувати добру освіту в гарні тогочасні університети. Молодим дівчатам не завжди вдається це витримати. Так сталося і з Титусом – поки він десь там навчався, Антонія Вільде — дівчина, в яку він був закоханий, — вирішила взяти шлюб з його гарним приятелем Казимиром Кривицьким (цей приятель, до речі, був її особистим вчителем з іноземних мов).
Однак також відомо, що згодом у «ботаніків» починаються інші періоди життя. В Титуса, що мав неабияку харизму, закохувались жінки, він мав декілька шлюбів. А от дивним в його шлюбній долі було те, що його третьою дружиною, вже у досить зрілому віці, стала та сама пані, в яку він був колись закоханий змолоду. Її шлюб з Титусовим приятелем та другий шлюб самого Титуса якось водночас дійшли до критичної межі – і вони обидва поринули в почуття своєї юності. При цьому Титус примудрився зберегти приятельство із Казимиром Кривицьким. Хоча їхні стосунки й погіршилися одразу після розлучення Казимира з Антонією, вони спромоглися згодом відновити дружбу. В Закопаному лишився знак їхнього примирення – пам'ятний знак у вигляді сталевого хреста, який Титус встановив на горі Губалювка, що неначе огортає Закопане з північного заходу.
А ще Титус Халубінський ніколи не сприймав абстрактно Божого заповіту «плодитись і розмножуватись». Він таки любив процес. І в результаті в нього народилось багато дітей. Хтось з них помер від хвороб у ранньому дитинстві, хтось загинув у нещасних випадках у Татрах (любов до яких вони успадкували від батька). А хтось дожив до старості та зробив вагомий внесок у науку, культуру чи суспільне життя.
Його син Людвіг став відомим хіміком та продовжив справу батька щодо дослідження Татр. Серед його онуків – Аньола Халубінська, відомий науковець-геолог та географ, а також Стефан Халубінський, що все життя працював рятівником у Татрах та доклався до заснування скверу «Ліс Халубінських».
Окрім того, Титус опікувався дітьми своєї старшої сестри Антонії, що рано померла (її старший син – Казимир Філіпович – став, як і Халубінський, ботаніком та лікарем, а молодший син – Кароль Філіпович – відомим економістом сільського господарства та упорядником «Сільськогосподарської енциклопедії»). Ну, і звичайно, дітьми Казимира й Антонії Вільде (серед них особливо відзначився Казимир Кривицький-молодший, що став відомим хірургом та перекладачем наукових творів Титуса Халубінського німецькою мовою).
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
… Коли я потрапляю до Закопаного, я неодмінно відвідую пам'ятні місця, пов'язані з Титусом Халубінським. Зокрема, невеличкий Ліс Халубінських (маленький сквер серед міста, що постав на ділянці, успадкованій нащадками Титуса Халубінського) та пам'ятник неподалік від Лісу Халубінських, на розі вулиць Халубінського та Владислава Замойського (там скульптури Лікаря та його друга — гураля й музиканта Шабали – розміщено поруч). А ще намагаюся знайти час для пішохідної прогулянки за особливим маршрутом.
… Центральна вулиця Крупувки (яку колись називали ще шляхом грішників), знижуючись, вливається у доволі потужну вулицю шосейного типу – Силезьких Повстанців (Powstańców Śląskich). Перетнувши її, потрапляєш до ярмаркової зони Targowisko pod Gubałówką, а там за нею – вже фунікулер-підйомник на Губалювку.
Вже на Губалювці, яку Халубінський зробив туристичною візитівкою Закопаного, потрібно взяти курс ліворуч. Споглядаючи нехитрі туристичні атракції на шляху та монументальні гірські пейзажі вдалечині, ти рухаєшся майже 5 км вперед, аж поки туристична зона залишиться позаду, а дорога поверне донизу, з Губалювки до Костеліської долини. В долині ти потрапляєш у передміське селище – Костелішко (саме там колись і мешкав Шабала). Це селище схоже на сотні інших сіл Малопольського воєводства, однак там ще десь і досі ширяє дух Халубінського, що навідувався туди до Шабали.
А потім ти ще 5-6 км сунеш долиною, повертаючись до Закопаного. До міста, що зобов'язане своєю славою «Королю Татр».
Посилання:
Більш докладну інформацію про життєвий шлях та діяльність Титуса Халубінського, а також про власне Закопане можна знайти за нижченаведеними посиланнями:
(1) TYTUS CHAŁUBIŃSKI: LEKARZ, KTÓRY ZABRAŁ WARSZAWIAKÓW W TATRY — https://www.historiaposzukaj.pl/wiedza,osoby,263,osoba_tytus_chalubinski.html
(2) Chałubiński Tytus — https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Chalubinski-Tytus;3884607.html
(3) https://pl.wikiquote.org/wiki/Tytus_Cha%C5%82ubi%C5%84ski
(4) https://pl.wikipedia.org/wiki/Tytus_Cha%C5%82ubi%C5%84ski
(5) http://zakopanedlaciebie.pl/pl/sylwetki/tytus-chalubinski-.html
(6) https://pl.wikipedia.org/wiki/Zakopane
(7) https://en.wikipedia.org/wiki/Zakopane#Notable_residents
(8) https://en.wikipedia.org/wiki/Saba%C5%82a
22 березня – 9 квітня 2021 р. (для Україно-Польської медіаплатформи)
