11 квітня 2019 року Президент України підписав указ про створення національного природного парку «Кам'янська Січ» у Бериславському районі (де я народилася), на Херсонщині. Того ж дня було підписано ще 10 указів про збільшення природно-заповідного фонду України. Сказати, що екологи і Міністерство екології та природних ресурсів приклали до цього багато зусиль — нічого не сказати, адже цим указам передувало 2 роки (!!!) важкої роботи.
Утворення ж парку «Кам'янська Січ» — справжній прорив. Адже стало можливим забезпечити збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів правобережжя Дніпра. Флора цього унікального об'єкта природно-заповідного фонду налічує 582 види судинних рослин. Серед них – 52 раритетні.
Але що ще не менш важливо — на цій території зберігаються близько 150 курганів і давніх поселень, а також залишки Кам'янської Січі та старовинні козацькі могили. Зважаючи на те, скільки таких об'єктів було затоплено при будівництві Каховської ГЕС, зберегти те, що залишилось — наш святий обов'язок.
Весь цей час громадськість підганяла владу, тиснула, вимагала, запитувала. Зверталася до Президента: коли підпишете укази? Я теж питала: коли вже? Тільки питали ми всі не у того. Запитувати треба було не у Президента, а у певних представників населення, які вставляли палки в колеса тоді, і вважають, що можуть, цитую, «скасовувати укази Президента» на рівні сільрад (бо для них створення національних парків — це певна незручність) — тепер.
Коли ми всі очікували на остаточне рішення щодо утворення парку, я говорила знайомим екологам та історикам, що проблема не у владі в Києві, а у місцевих. Що затримка — за ними. І ось доказ. Їм байдуже до флори, проблем екології та історичної спадщини. Люмпен все це не цікавить.
А мені не байдуже, бо тут знаходяться могили моїх предків. Але і їхніх предків також.
Так от. Тут одна журналістка нещодавно в істериці бажала нашим політикам горіти у пеклі. Я нікому такого не бажаю. Я просто знаю і говорю про це із цілковитою впевненістю: ті, хто плює на могили своїх предків, навіть до пекла не потраплять. Вони просто зникнуть. Розчиняться. Пам'ять про них зітреться дуже швидко.
