Gala Kavun: Усі мої точки зору сформовані там, де люди собі вибивали право

Усі мої точки зору сформовані там,
Де люди собі вибивали право
Дивитися на горизонт.
Звичайне право, буденне, лю́дське.
Дощить, тож візьми мій зонт.
Нехай — парасолю. Однак вітер вщух.
Обидва слова значать «від сонця», не «від дощу».
Одне голландське, інше французьке.

Про це не знала моя прабаба, якій не давали ходити у школу.
Піклувались про її видноколо,
Обмежене тяжкою працею, голодом і війною.

Усі мої правила, як і ті, що дорожнього руху,
Написані кров'ю і чиєюсь внутрішньою розрухою.

Коли я стою на своєму,
Я точно стою на кістках
Своїх ненароджених рідних з минулих століть.
Коли я іду, вони міцно тримають мене на мостах.
Вони у моїх словах.
«Ми не могли сказати: це треба змінить.
Ми не народились, бо наші батьки йшли рано.
А ти,
Які б не були в тебе рани,
Жива.
Говори.»

І я говорю.

З моїх стигм струмить побратимів кров.
Тому, якщо хтось думає, що мене вколов,
Хай знає: я навіть цього не відчую.
Уся ця краса дібров і церков. Уся ця любов.
Усе, що я в текстах своїх стверджую і цитую.
Воно непохитне.

Правда про те, як було, тримає мене в строю.
Пророцтва мої про майбутнє дають надію -
Не тільки мені, а і тим, біля кого стою.
Тож раптом комусь здається, що я надто різко дію,
Ніби я не бачу переливів між чорним і білим,
Ви праві.
Я грію свою самоту. Це те, що я знаю, а не те, у що вірю.

Століття ліпили догми і аксіоми,
Вчення, засади, приписи і канони.
На оцій землі я народжуюсь знову і знову,
Бо хтось безперервно гине, щоб ми пам'ятали мову,
Щоб ми знов шукали правду,
Щоб ми тут радили раду,
Приводили знов все до ладу.
І після чергових навал і руїн
Згадували власні обряди,
Садили лозу, збирали плоди винограду.
Бо серед усіх країн
Наша — оця.
Спитай у небесного Отця,
Дажбога чи Перуна,
Матері Сили.
Нехай розкажуть, як давно
Вони цю землю для тебе благословили.

26.12.2022 Gala Kavun