Е-е-е, ні, я тут не буду довго говорити про того, чиє ім'я називати не можна. По-перше, ну, не вартий моїх слів.
По-друге, я щиро не розумію, навіщо він це робить. У мене в стрічці інших дописів, крім як про суд над книгою Вахтанга Кіпіані про Василя Стуса, вчора просто не було. Сьогодні додалося одне непорозуміння, але то таке — то минає, при чому минає вже.
Друзі постять світлини із цією чудовою роботою, рекомендують, просять почитати одне в одного, бо з полиць магазинів тираж розлетівся вмить... Звісно, це видання і без того не пройшло б непоміченим, але кумпутіна зробив все можливе, аби книга була прочитана кожним, навіть тим, хто може не дуже і цікавився темою — дійсно розумію це з багатьох коментарів від людей, які не тільки не знають про ситуацію навколо цього судилища, а й про те, що видатний вакцинатор був «адвокатом» Стуса. Про його роль у засудженні поета вони також не знають. Ну, раніше не знали. Запевняю вас, цих людей більше, ніж нам може здаватися.
Виходить ситуація зворотна від тієї, якої прагне сам позивач. А хтось ще вважає його розумним, розважливим і хитрим. Щось поки що не складається. У нього. А для Кіпіані, Стуса і Правди поки що загроз не бачу. Тільки підсвітили їх цією справою.
Але на цій хвилі загальнонаціональної зацікавленості постаттю Василя Стуса, хочу привернути увагу читачів до аудіозаписів, на яких поет читає власні вірші. Цілий космос його творчості в купі з голосом самого генія, записаним півстоліття тому. Ой, аж серце гепає від того і подих сам собою мимоволі тамується.
А далі я мовчу. Говорить ВІН.
Це моє улюблене із живого виконання. За посиланням знайдете збірку.
