З першими променями весняного сонця, вчуваючи особливий запах повітря, який буває лише перед тим, як бруньки на деревах якоїсь миті неочікувано і непомітно стають малесенькими зеленими листочками, переселенець з Херсона Віталік, який працює в Києві двірником, хапає секатор і обрізає у дворі кожну рослинку, яка трапиться йому під руку. Навряд чи він може контролювали цей процес. Можливо, якби секатора в нього не було, його руки стали б подібними тим, які були у Едварда Руки-ножиці.

Окупація перервала звичний хід подій. Але не перервала цикли, які закладені в нас, і здійснюються автоматично. Ми б знали про них, навіть якби не мали календаря. 

Контекст кочівництва, яке нам приписують, дуже цікавить мене насправді. Може б ми ніколи нікуди не ходили, якби нас не гнали або не переселяли насильно. Як і контекст «відсутності писемності», який є просто нелогічним в умовах посиленої торгівельної активності та інтенсивного спілкування. «Не збереглося» не тотожно «не було». 

20 березня в 11:01 за Київським часом народилося молоде весняне сонечко. Дитятко Ярило, яке має зміцніти до літнього сонцестояння. Записи про нього не збереглися, але він згадується в народних піснях, обрядах і весняних святкуваннях. 

Богами князя Володимира, культ яких був затверджений офіційно в 980 році (так-так, за 8 років до насильницької християнізація), були 
Перун, Хорс, Даждьбог, Стрибог, Симаргл та Мокош.

Однак кожен собі на своїх периферіях шанував кого хотів. Візантійські та арабські хроніки, фольклорні образи, археологічні знахідки, а також західноєвропейські джерела свідчать на користь того, що богів тут — до кольОру, до вибОру (хоч ми й без того це знаємо і відчуваємо).

Наприклад, «Хроніка Тітмара Мерзебурзького» від XI ст. згадує, серед інших, Радигоста, німецькі хроністи говорять про Чорнобога й Білобога, веснянки — про Ладу і Леля, «Слово о полку Ігоревім» (суперечливе джерело щоправда) — про Велеса. Збруцький ідол родом з X ст. зображує чотириликого бога — мабуть Світовида. Геродот взагалі всіх богів на цих теренах називає грецькими іменами. Та то й не дивно, бо не грецькими переплетіннями одними: Велес же таки нагадує скандинавського Одіна, а Перун має спільні риси з Тором та індуїстським Індрою.

Цікаво, що багато українських богів і духів — саме про сонце: Хорс, Даждьбог, Білобог, Ярило. Тож ми ще ті поклонники вітаміну D.

Сьогодні Сонце перетинає небесний екватор, рухаючись із півдня на північ, і день стає приблизно рівним ночі. Це астрономічний початок весни: з цього моменту світловий день починає збільшуватися, а ніч — скорочуватися. Як світлоносець — Luxfero, сказали б латиняни, що б переклали в наших краях як Люцифер (не моя вина, що це імʼя й образ було спаплюженим) — не можу не радіти тому, що природні цикли не може обірвати навіть ворог, який хоче змінити світопорядок. Бо в цьому Всесвіті є щось сильніше. І нехай ми будемо уособленням цієї сили, підіймаючи свої прапори над селами і містами, які так нещадно нищить ворог. Це наша земля. І Сонце над нею — наше.
_______________________________________

Patreon: https://www.patreon.com/ptbz

PayPal: [email protected]

Збір на дрони та потреби фронту: 
https://send.monobank.ua/jar/TGjen3Dhs

4441111155906575 (Моно)

Прифронтових котиків і песиків рятуємо тут: https://send.monobank.ua/jar/7ikEskA2tt