Gala Kavun: Сідай на перший автобус

Сідай на перший автобус,
Який знайдеш на кордоні
Двох європейських країн.
Їдь у маленьке містечко,
Що ніколи не бачило голоду і власних руїн.
В якому з чиїхось благословінь
Колись палили відьом,
А тепер ліберальні теологи
Виливають нові ідеї — відро за відром.
В автобусі засідатиме цілий клуб
Із тих, кого ти ненавидиш серцем усім.
Старий скінхед побачить на твоїх грудях Тризуб
І сяде кордоном між тобою і ними.
Ти розглядатимеш павутину,
Набиту на ліктях його колись дуже давно.
І думати будеш: який дивний друг
На цілих три години.
У місті знайди келію, в якій наливають вино.
Наповнену світлом кімнату
І ту, з якою слухатимеш сонати,
З якою дивитимешся у вікно.
Сідай на центральній площі,
Потрапляй на тисячі світлин туристичних
На них ти житимеш, якщо не вічно,
То все ж довше, ніж людям дано.
Нехай на секунду здасться, що у твоїх містах
Просто знімають кіно.
Гостомель, Ізюм, Херсон -
Сцена для фільму про битву під Ватерлоо.
Тут нічого тебе не злякає.
Тут не буває розмінувань.
Сюди ракети не долітають,
Тут тиша людину до купи складає.
Лиш дзвін щогодинний нагадуватиме
Про тисячі поминань
Тих, кого ми побачимо знову
Лиш в їхніх наступних життях.
Тих, що стануть за першооснову,
А поки що із кожним світанком новим
Являтимуться нам у снах.
Проживи це, побудь у цьому,
Немов тут — найвищий сенс.
Живи в замку, пий воду з крану,
Походи цими вулицями, немов безпритульний пес,
Якого всі знають й загоюють його рани.
Й сідай на автобус, що йде у зворотній рейс.