- Нам терміново треба екшн-камери, Галю, — з надривом говорить Ірина Абисова, зносячи з третього поверху дитяче харчування від Евгения Кравчук у важезних скляних баночках. — Ну, цього ж боку роботи не видно. Завезли, привезли, парадна фотка — і все.
 
Я киваю головою, намагаючись щосили вирівняти дихання.
 
Нас четверо, надворі ніч, ми зносимо певно з два центнера дитячого харчування і підгузків для дорослих і розмірковуємо, чи просяде Ірин паркетник. І цю роботу дійсно потрібно фільмувати. Як і поїздки на лінію фронту чи у щойно звільнені населені пункти.
 
Але буває доба, як сьогодні, коли немає що фільмувати. Але організаційно пророблено роботи як за десятьох.
 
Тільки вчора Victoria Savostianova оприлюднила запит від підрозділу з передової, де служить її дядько. Мені вона сказала про нього трохи раніше, і деякі речі я почала шукати і знаходити одразу, але зізнаюсь, там були деякі позиції, про існування яких я чула вперше.
 
Форму великого розміру (ну, бувають у нас такі козарлюги, на яких прямо проблемно знайти одяг) знайшли досить швидко.
 
Що таке набори для екстреної конікотомії та набори для внутрішньокісткового доступу розібралися.
Що таке гемостатичні бинти і вузлові турнікети я вже знала. І так, я теж, коли мене вперше ССОшники попросили їх придбати, як відкрила сторінку і побачила ціну, так і закрила, доки не розібралася, наскільки важлива це річ, і скільки життів завдяки їй можна врятувати.
 
Почали шукати. І медичку, і гроші на неї. Щось виділив дружній фонд, щось назбирали по людях, 1200 доларів я виділила зі своїх зборів, бо, якщо можна врятувати життя бійців, це треба робити чимшвидше. Дорогою назбирали трохи медицини, грілок, сухих душів.
 
Вчора ввечері я ще встигла розіслати декілька посилок, розібрати закупку мілітарки з Польщі, відправити хлопцям фотки — що відсилати терміново, що зачекає.
 
Ввечері до Віки написав друг про те, що є вузлові турнікети у США за дешевшими цінами, ніж у нас. Швиденько викуповуємо, за одно прикупляю один і для своїх ССОшників. Обмін тисячею голосових: те, не те, а є ще отаке. Ніби угомонилися.
 
Вночі почалась атака. Спала, не спала — таке вже, заснула під ранок, прокинулась за декілька годин від вибухів. Уламок ракети впав десь зовсім поруч. Вже не до сну, голова болить, купа роботи і… продовжуємо пошуки медички і грошей на неї.
 
Ніби все знаходимо, продивляємося цікавий ролик про пристрій для внутрішньокісткового доступу. Чудово.
 
Віка знаходить набір для екстреної конікотомії, але виявляється там є різниця в розмірах і необхідних нам (для дорослих) немає ніде. Чимчикую до медичної енциклопедії Luk Glib, щоб розібратися, у чому різниця, які саме нам треба і як вони називаються англійською, щоб знайти в разі чого закордоном.
Як це не дивно, пошук англійською дає результати в Україні, але тут вже і Вікторія пише, що їй запропонували там само, де я от щойно знайшла. Верифікую з Глібом набір, запрошуємо рахунки на цю позицію і частину девайсів для кісткового доступу, передаємо фонду на оплату.
 
Майже весь цей час триває повітряна тривога, закінчення якої ми благополучно пропускаємо. Намагаємося шось поїсти.
 
Домовляюся зі своїми дівчатами з Берислава про подальшу допомогу містянам.
 
Переговори із п'ятьма фондами/волонтерами/організаціями одночасно.
 
Переписуюсь із колегою з Павлограда про поїздку на фронт, до якої я долучилася необхідними речима для військових. Повернулись неушкоджені. Вона ховає третього загиблого родича-воїна за два місяці, але переживає за Київ і за мене.
 
Складаю ще одну посилку військовим, як раптом згадую, що ми не знайшли нашому козарлюзі гідну на його обхвати плитоноску. Тут, малі, тут на якихось дітей, о, а тут вже цікаво, бо в розмірній сітці навіть написано відстань від соска до соска, якщо бронежилет носитиме жінка.
 
За годину пошуків я таки знаходжу необхідну плитоноску разом з великими плитами. Завтра ще треба перевірити, коли плитоноска буде в наявності.
 
22:30. Я тут. Спробую набрати маму, яка вчора знову написала мені, що рада існуванню Фейсбуку, бо може мене хоч там бачити.
 
Так, варто було присвятити пів години часу написанню цього посту, аби подякувати кожному волонтеру, чий «робочий день» не завершується ніколи і не залежить ні від погоди, ні від настрою, ні від ракетних атак. І чию роботу так часто видно лише на 10%.
 
 
5168755460187145 (Приват)
4441114420794578 (Моно)
Patreon: https://www.patreon.com/ptbz
PayPal: [email protected]
 
Використовуючи ці реквізити, ви можете надсилати платежі у гривні на рахунок нашої ГО:
Найменування отримувача:
ГО «ВО АЇР»
Код отримувача:
44731491
Рахунок отримувача:
UA393052990000026001006233464
Назва банку:
АТ КБ «ПРИВАТБАНК»