Так не буває, я вам точно кажу.

Немає на світі людей, які влаштовують всіх. Навіть одна людина в межах власної особистості може бути суперечливою. Навіть спілкування із самим собою може бути контроверсійним. То що вже говорити про інших людей, їх шлях, погляди, вчинки.

Життя складне, і у ньому постійно потрібно робити вибір. Життя цілої країни — поготів. Доведеться обирати, доведеться визначатися. З героями, друзями, улюбленими артистами. Зійтися «по-середині» не вдасться. Бо це означатиме, що нам потрібно віддати принаймні половину.

Подивіться самі: у той час, як нам пропонують бути нейтральними і називати вулиці іменами героїв, які нікого не дратують чи не провокують конфліктів, до України просто навалою їдуть російські артисти, які знову прагнуть заполонити наш культурний простір. Що за цим йде вже всім добре відомо. Про приклади анексованого Криму й окупованої частини Донбасу нагадувати не потрібно — тим, кому це болить, вони й без того не йдуть з голови от вже шостий рік.

Ці артисти звичайно стверджують, що їхня творчість поза політикою, що їхні виступи в Криму нічого не значать — вони просто намагалися об'єднати людей своєю творчістю (мешканців окупованих українських територій з мешканцями Росії, ага). І взагалі вони напівукраїнці і дитинство своє тут провели. Тільки чомусь потім підтримали російську агресію проти України.

Та й взагалі вони не проти затулити «тугу» в серці грошиками, наспіваними на запланованих в Україні концертах. Бо їх же так чекають місцеві «прихильники». Вони ж так скучили одне за одним.

Може й скучили, чого ж ні. Он, подивіться, навіть зали в оренду під все це хтось здає. У будь-якому куточку країни. Але практика показує наступне. За «нейтральним» російським артистом прийдуть артисти-україноненависники. А одразу за ним — російські танки.

Ондечки вони ті танки — для когось на відстані кілометрів так у 700, а комусь їх взагалі в бінокль видно.

Тому я собі лишуся при своїх героях: сучасних і давно спочилих. Ввечері послухаю «Лінію Маннергейма», а не котрогось із кремлівських прихвоснів. І писатиму про своє. Бо для того, щоб писати про інше, є інші.


Архівні світлини в Instagram: @unrukraina

Освітній історичний проект в Telegram: @unrukraine