Мене дратує розділення на мирне і немирне населення у контексті допомоги, евакуації чи чогось подібного. Цивільна і військова людина на своїй землі відрізняються тільки тим, що для когось бути воїном — це професія з відповідними навичками і вміннями.
Решта — взагалі не рахується, коли люди вимушені брати до рук зброю, аби захистити свою землю, сім'ї, майно.
Де межа? Польовий медик теж потрапляє до переліку немирного населення? А ті, що подають набої, постачають амуніцію, допомагають військовим із засобами для виживання — вони як рахуються? В Бучі ходили до людей за списками (хтось мав сумніви, що так буде?) На Херсонщині викрадають журналістів і активістів. В очах ворога — це все немирне населення. А найгірше, що і з-за кордону воно має приблизно такий самий вигляд. Ти хоч якось опираєшся? Ну, а як ти тоді хочеш?
А який вибір у будь-кого із зазначених вище осіб? Від військового до активіста, від польового медика до волонтера. Не обороняти себе, свої родини, землю, оселі? Ми не б'ємося за якісь спірні території, ми не прийшли зі зброєю на чужі землі. Ми тут, бо це наш дім.
Якщо раптом хтось вдереться до чиєїсь оселі чи замахнеться на життя і свободу пересічного мешканця «західного світу», той може оборонятися, зокрема, зі зброєю, і при цьому він не перестане бути мирним мешканцем. Його підтримають і нададуть допомогу.
Кожен воїн в Україні робить те саме. Обороняє свою землю, рідних, дім. Він має право на допомогу, на евакуацію із заблокованої гарячої точки тощо. Він не мав вибору. Він просто не міг здати на поталу своїх дітей, своє місто, свій дім.
Сьогодні, коли ми передаємо в окопи тепловізори, дрони, берці чи турнікети, ми рятуємо їхні життя, бо вони рятують наші. Бо це вони не допускають нових трагедій, на кшталт бучанської чи маріупольської.
І так, їх чекають вдома. Бо вони точно так само, як і «мирне населення» — чиїсь діти, батьки, чоловіки, друзі, брати і сестри.
 
Реквізити лишаю, як завжди. Бо допомога треба постійно.
5168755460187145 (Приват)
4441114420794578 (Моно)