Бо зло не десь там — воно поряд.
Воно сидить у теплих кабінетах, підписує контракти, усміхається на камери, говорить про «любов до Батьківщини» — ситуативно або перманентно. Дерибанить, дерибанить, дерибанить. Вбиває.
В нього може бути український паспорт (а може лежати ще один про запас, наприклад, паспорт країни-агресора — по-справжньому йому рідний), але душа його давно продана, а швидше ніколи й не належала цій землі. Ниці компроміси, дешеві обіцянки від москви, гроші, яких ніколи не стає досить. Що ще потрібно? Московські попи обіцяють їм рай на небі, а московський цар — на землі.
Ще задовго до того, як перші ракети впали на українські міста, цей ворог проклав агресору шлях. Він роками підривав і підриває Державу зсередини: гальмував військові реформи, закривав очі на російських агентів у високих кабінетах або ж сам був таким агентом, ширив у суспільстві зневіру, розбрат, зневагу до українського, нищив мову, плекав культуру окупантів.
Де вони були, коли російський гнилий чобіт ступив на нашу землю? Що робили? Про що говорили у 2014-му і 2022-му? Зливали інформацію? «Забували» закупити критично необхідне обладнання? Втікали з країни, щоб потім повернутися й знову говорити про свій «патріотизм»? Гарно б памʼятати кожного такого.
Внутрішній ворог не завжди кричить про любов до росії. Іноді він навіть загортається у шати допомоги війську, прикриваючись ним потім і відбілюючи себе, гадаючи, що війна все спише. Це працює не гірше за будь-яку російську ракету. Навіть краще, бо це вже не тактика, а стратегія — це на роки. Хаос, зневіра, сумніви, зіткнення лобами — от чого прагне внутрішня потороч, справно підживлювана зовнішньою.
Завдяки цьому вони думають, що можуть робити будь-що, маючи силу і зброю. Але у внутрішнього ворога є одна слабкість. Він боїться. При чому всіх. Переможе тут той, кого він боятиметься більше. І так, фсб — це насправді страшно. Але страх перед тими, хто бачить і транслює правду, хто не мовчить, хто бореться не лише з окупантами на фронті, а й з тими, хто долає ворога зсередини, змушує їх кидатися в крайнощі й викривати себе. Вони хочуть нас залякати. Кожного, хто протистоїть їм особисто, їхнім зазіханням на те, що за Законом належить громадам, їхнім деструктивним діям у питанні обороноздатності країни у дуже широкому сенсі, їхній зневазі до всього українського, ворожим наративам, які вони просувають. Вони хочуть, щоб ми буквально ходили й оглядалися. Так от: прутня їжачого вони там вгадали.
Новими творцями країни, очищеної від гнилого потороччя є ті, хто несе світло: неважливо живі вони, чи перероджуються для нової боротьби. Решта зітліє між сторінок історії.
Бо так, зло не десь там — воно поряд. Але й наша справа — варта, а ми — сильні. Ніхто на світі не втече. Огонь запеклих не пече.
https://www.facebook.com/kavun.gala
Patreon: https://www.patreon.com/ptbz
PayPal: [email protected]
Збір на дрони та потреби фронту: https://send.monobank.ua/jar/TGjen3Dhs
4441111155906575 (Моно)
Прифронтових котиків і песиків рятуємо тут: https://send.monobank.ua/jar/7ikEskA2tt
