Але після перемоги ми поговоримо

Брати один напрямок і їбашити по ньому не виходить.

Стареньким, вагітним, людям з інвалідністю треба харчування, спецзасоби і спецліки. Це на наших плечах.

Людей із заблокованих районів треба якщо на забирати, то годувати і лікувати. А краще таки забирати. Це на наших плечах.

Лікарні і госпіталі більш-менш забезпечені, але самим лікарям треба їжа, вода, одяг, буквально все. Це на наших плечах.

Бійців треба одягати (від А до Я), годувати і лікувати. Зауважу, бійців від рядового складу до старшого офіцерського. Це на наших плечах.

Турнікети і польові аптечки... мовчу, ви все знаєте. Хочу, щоб це було на моїх плечах, не можу дістати. Поки. Але дістаю. То таки за фактом — на наших плечах.

Я не жаліюсь. Я служу своїй країні і служитиму до останнього подиху. Це радість і честь для мене. Як і для багатьох тих, хто поряд. Але дуже велика частина моїх сил йде на те, щоб мовчати. Щоб не сказали, шо розводжу срач. Що це не на часі. І я мовчатиму.

Тільки, дорогі мої люди, коли бачиш, з кого ліплять зараз героїв, бере лють.

Герої тут військові — від простих вояк до генералів. Маю честь спілкуватися і вражатися їхній мужності кожного дня.

Герої це ті, хто голими руками зупиняють танки в окупації.

Решта або просто робить свою роботу, або є муляжами героїв. Пінопласт у пачках з-під масла. Так от, щоб не казали, що я срачі розводжу, спитайте, у муляжів, скільки турнікетів і польових аптечок було в Україні станом на початок повномасштабного вторгнення рф. У країні, яка воює вже вісім років. Отаке просте питання. Про форму і амуніцію поговоримо після перемоги. За одно і цифри порівняємо станом на 2018 рік і 2022-й. Та й про генерала Марченка, що з хлопцями кришить окупанта в Миколаєві, поговоримо.

Ну, а медійним персонам, що декларують допомогу направо і наліво, а насправді хєрньою страждають — окремі вітання. Як і всім, хто, наприклад, на Заході нашої прекрасної країни сидить на тоннах гуманітарки з продуктами, медициною, спецзасобами, турнікетами, доки люди витрачають останні гроші на допомогу лікарням, військовим і цивільним, доки ми прориваємося в райони, які обстрілюють, намагаючись доставити бодай щось, доки хтось гине на передовій від крововтрати.

Всім, хто кине пачку парацетамолу «з барского плеча» і не може зрозуміти, чому ми не можемо зробити парадові фотографії передачі медикаментів на передку чи в госпіталі. Всім, хто і далі не вкурив, що в країні війна, а ми знаходимося у зоні бойових дій.

З вами чи без вас ми вигриземо цю перемогу. Всі у нас будуть вдіті і нагодовані, бо яжемать цілим батальйонам. І таких яжематєрєй і яжебатьків вистачає. Благо, маю на кого покластися. Благо поряд найкращі.

Але після перемоги ми поговоримо.