«...тут на кожному квадратному метрі — могили. У масових — люди лежали у п'ять-шість рядів. Пощитайте по машинах. П'ять-шість за добу в кожній — 40-60 трупів, день за дньом, чотири з половиной года.» Розповідь мешканця Биківні Лесю Танюку.

«Так-от, Майфет мені розповідав, що Підмогильний, коли він потрапив до харківської в'язниці НКВД, то він говорив доволі відверто. І слідчий, який вів його справу, так-би мовити, „не стеснялся“.

„Он понимал, что перед ним сидит завтрашний труп, а чего скрывать? И он сказал следующее: «Ну, вообще-то, если откровенно, то надо было бы всю Украину уничтожить. Но поскольку это невозможно, то вас, украинских интеллигентов, мы точно уничтожим».

Так воно все і вийшло.“ Леонід Черватенко.

5 серпня 1937 року за наказом НКВС СРСР №00447 вступила в дію Постанова Політбюро ЦК КП(б) „Про антирадянські елементи“. З цього розпочався Великий терор. Я не прагну виділяти саме кінець 30-х, як найбільш важкий період для нашого народу.

Це лише частина всього того лиха, яке принесли на нашу землю більшовики. Мені, людині, чия родина пережила репресії 20-х років, Голодомор і колективізацію (власне, частина родини якраз не змогла пережити ці біди, загинула), важко сказати, що ці періоди були легшими за 37-й рік.

Це лише частина того лиха, в яке вони втягнули не лише наш народ, але й десятки інших. На підтвердження цієї думки — ще одна літня дата — 2 серпня 1933 року. Того дня відкрили Біломорсько-Балтійський канал, більш відомий за скороченою назвою Біломорканал. Це сумне й гірке „досягнення“. Збудований за 1 рік і 9 місяців руками в'язнів ГУЛАГу, він забрав до 200 тисяч життів своїх творців. Представників великої кількості народів.

Масштаб, здавалося б такий, що можна було б сказати, ніби ці дні ключові не тільки для нашої, а й для світової несвободи. Але, за збігом обставин (хоча не думаю, що всесвіт настільки лінивий, аби продукувати таку кількість співпадінь), для кількох інших країн світу ці дні навпаки стали символами свободи.

Ну, от подивіться. 5 серпня 1789 року у Франції скасували кріпацтво. Того ж дня 1884 року було закладено перший камінь у фундамент Статуї Свободи у Нью-Йорку. Символічно ж. Та це лиш невеликий відступ. Майже ліричний.

Тож щодо Великого терору. Для мене цей період — не якесь виключення, а навпаки — продовження попередніх злочинів. Непокаране зло множиться. Це не новина.

Вони продовжувалися і після того. Тривають і зараз — змінилась тільки назва кровожерливої імперії.

Але, ніде правди діти, саме наказ НКВС СРСР №00447 запустив страшний маховик репресій. Власне, якби не цей наказ, то був би інший. Його номер важливий лише для історичної точності. Та нам випало озиратися саме на нього, коли ми говоримо про Биківню і десятки інших захоронень жертв більшовиків, знайдених в Україні й тих, які ще доведеться знайти. Коли ми шукаємо своє замордоване відродження у холодних землях Сандармоху. Коли ми говоримо про тих, кого втратили. А втратили ми найкращих, будьте певні.

Цей наказ став батьком тих страшних розстрільних списків і прохань про збільшення лімітів на розстріли. А 5 серпня 1937 року — одним з ключових днів нашої несвободи. Тієї, що відгукується і сьогодні.

Архівні світлини в Instagram: @unrukraina

Освітній історичний проект в Telegram: @unrukraine