Коли ти живеш у Європі вже не перший рік, за багатьма речами починаєш спостерігати без рожевих окулярів. Але перша декада червня 2026-го шокувала навіть тих українців, які вірили в прозріння Заходу, наочно продемонструвавши, як легко європейська безпека розмінюється на політичні поступки агресору.
На початку червня 2026 року коаліція з 11 держав — Польща, Швеція, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Нідерланди, а також Норвегія та Ісландія — офіційно висунула ультиматум Європейській комісії. Вимога проста й логічна: негайно посилити візову політику та повністю заблокувати лазівки для російського «туризму під час геноциду».
Ці країни чудово розуміють, що кожен російський паспорт із туристичною шенгенською візою — це потенційна загроза диверсій, яка вже стала буденністю для прикордонних регіонів.
Відповідь Брюсселя, яка прозвучала 5 червня, стала шедевром європейського відкладання у довгу шухляду. Єврокомісія пообіцяла... розробити заходи. Але не зараз, а на 2027 рік, у межах глобального перегляду Візового кодексу. Це означає, що влітку 2026 року жодних змін не відбудеться. Брюссель просто виписав росіянам черговий індульгенційний квиток на оксамитовий сезон у Європі.
«Золота трійка» саботажу: цифри, від яких нудить
Офіційна статистика Генерального директорату Європейської комісії з міграції та внутрішніх справ (DG HOME) наочно демонструє: після стрімкого падіння у 2022–2023 роках через скасування спрощеного візового режиму, російське лобі в ЄС спромоглося на справжній реванш. Якщо у 2023 році потік упав до мінімальних 449 тисяч виданих віз, то вже у 2024-му він злетів до 541 тисячі.
Минулий 2025 рік узагалі став рекордним від початку повномасштабної війни — показники видачі віз пробили трирічний максимум і сягнули понад 621 тисячі одиниць. При цьому європейські консульства продемонстрували дива лояльності: рівень відмов росіянам упав з 10,6% до якихось 7,8%.
І поки ми збираємо по долару на дрони, а європейські платники податків з інших країн Східної Європи фінансують снаряди для ЗСУ, «золота трійка» Півдня Європи (Франція, Італія та Іспанія) перетворила свої консульства на конвеєри з видачі шенгенів, забезпечивши майже 75% усього загальноєвропейського обсягу.
Але це не просто суха статистика Єврокомісії — це пів мільйона людей, які сплачують податки у військовий бюджет РФ, але приїжджають до Парижа чи Барселони відпочити від «важких буднів» під санкціями.
Скільки важить «оксамитовий сезон» у євро?
За даними туристичних асоціацій Європи (зокрема, звітів European Travel Commission та локальних девелоперів), заможний російський турист у Франції чи Італії залишає в середньому від €300 до €450 на день. Це майже втричі вище, ніж середній чек європейського мандрівника мас-маркету.
Якщо помножити ці апетити на середню тривалість відпустки в 10 днів, то виходить, що лише прямі прибутки «золотої трійки» від російського елітного туризму за сезон легко перетинають позначку в €1,5–2 мільярди. Російські гроші роками формували до 10% доходу лакшері-сегменту в Мілані та на Лазуровому узбережжі. І відмовлятися від цих мільярдів через «чиюсь там війну на Сході» Париж і Рим очевидно не поспішають.
Для умовного чиновника в Парижі чи Барселоні російський турист — це просто гаманець на ніжках. Але вони вперто відмовляються помічати те, про що кричать спецслужби Східної та Північної Європи: під виглядом любителів архітектури Лувру, чи Колізею в ЄС масово в'їжджають кадрові диверсанти ГРУ та ФСБ.
Російський «туризм» уже давно перетворився на зручну ширму для гібридної агресії. Яскравим підтвердженням цього стала безпрецедентна хвиля диверсій, яка прокотилася європейськими країнами протягом 2024–2025 років. Серія масштабних підпалів торговельних центрів у Варшаві, логістичних складів у Великій Британії, а також зухвалі спроби диверсій на військових заводах у Німеччині змусили спецслужби копати глибше. Слідство в цих справах чітко встановило, що ключові організатори та куратори операцій вільно пересувалися Шенгенською зоною саме за звичайними туристичними візами, які вони безперешкодно отримували через консульства третіх країн.
Зрештою, європейська бюрократія ніби стерла з пам'яті факти, що виконавці найгучніших терактів на території Європи — від отруєння бойовою речовиною в Солсбері до підриву складів із боєприпасами у чеському Врбетіце — прилітали в ЄС за звичайними туристичними паспортами.
Сьогодні ситуація стала ще цинічнішою. Отримавши легальний шенген від Іспанії чи Італії, російська розвідка використовує ці теплі країни як безпечний та комфортний тил. Вони з'їжджаються на південні європейські курорти для координації місцевої агентури, передачі готівки та вербування європейських маргіналів через Telegram.
Чому великі країни дають росіянам імунітет?
Ми, українці в ЄС, щодня бачимо цю реальність на вулицях. У чергах біля Лувру, на пляжах Коста-Брава чи в ресторанах Мілана. Російська мова там звучить вільно, а місцевий бізнес радо приймає євро від людей, чия країна прагне знищити європейську цивілізацію.
У цієї «зради» є декілька причин. Через санкції та дорогу логістику бюджетний російський турист більше не може дозволити собі Європу — туди їдуть виключно вершки путінського суспільства. Цей «елітний» прошарок залишає на Лазуровому узбережжі чи в бутіках Мілана від €300 до €450 на день, формуючи мільярдні прибутки для місцевого luxury-сегменту. Великі готельні асоціації та торгово-промислові палати цих країн чинять шалений лобістський тиск на власні уряди, керуючись логікою: «якщо ми закриємо кордони, ці мільярди підуть в Дубай, а наш бізнес постраждає».
Другий фактор — це географічна віддаленість та ментальна дистанція від війни. Для Парижа чи Мадрида, захищених буфером з інших країн, російські ракетні удари та диверсії ГРУ здаються чимось далеким і абстрактним. Їхні уряди набагато більше стурбовані міграційними кризами в Середземномор'ї, ніж туристами з Москви.
Наостанок, не слід забувати про захист колосальних російських капіталів, які десятиліттями інвестувалися в нерухомість Іспанії, Італії та Франції. Сформовані там заможні російські діаспори, що володіють віллами на Коста-Брава чи озері Комо, потребують постійного візового супроводу для догляду за майном та родинних візитів.
Замість висновку: Літо-2026 як іспит на ліцемірство
Давайте називати речі своїми іменами: те, що робить ця «трійка» — це чистий, егоїстичний саботаж. Поки поляки чи фіни закривають кордони під замки й будують оборонні лінії, очікуючи провокацій кожної хвилини, іспанці спокійно приймають літаки з росіянами через Стамбул чи Дубай. І на фоні цього вся ця велична ідея Шенгену як «єдиного безпекового простору» просто тріщить по швах на наших очах.
В цей час Брюссель знову грає на руку великим і багатим, відклавши питання аж на 2027 рік. І це означає, що вже цього літа наші дівчата й діти, які тікали від ракет і ночували в підвалах, будуть змушені штовхатися в чергах до Лувру чи засмагати на пляжах Коста-Брави поруч із тими, хто ці самі ракети фінансує зі своїх податків. Поруч із людьми, які приїхали «відпочити від санкцій» і з посмішкою п'ють вино там, де ми збираємо євро до євро на дрони для фронту.
Тому Західній Європі час уже нарешті задуматись. Не можна одягати значки з українським прапором, красиво говорити про «підтримку до самої перемоги» і водночас пакувати росіянам квитки на Лазурове узбережжя. Бо поки в Парижі та Римі ресторатори й готельєри задоволено рахують мільярдні прибутки, ми в Україні та на її кордонах рахуємо ціну цього лицемірства. Рахуємо в людських життях.
