Це питання за останні тижні я почув одразу від кількох знайомих. І показово, що сьогодні його ставлять люди з абсолютно різних життєвих ситуацій.
Одні вже кілька років живуть у Європі, встигли знайти роботу, влаштувати дітей до школи — і тепер замислюються, чи справді обрали ту країну, в якій хочуть залишитися. Інші досі в Україні, але через безпекову ситуацію дедалі частіше ловлять себе на думці, що, можливо, настав час виїжджати. Парадокс у тому, що для обох категорій питання звучить однаково — «куди?», — але відповідь на нього зовсім різна.
У липні цього року країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до березня 2028 року. Але Євросоюз остаточно переходить від екстреного захисту до довгострокових форм інтеграції через роботу, освіту та інші легальні маршрути.
Станом на 30 червня 2026 року в країнах Європейського Союзу тимчасовий захист мають 4,41 млн людей, які виїхали з України через російську агресію. А отже, питання сьогодні вже не лише в тому, де українцю дадуть прихисток. Ключове: де можна нормально жити, працюватиі залишитися — незалежно від того, як розвиватиметься ситуація в Україні.
Тож поспілкувавшись із українськими емігрантами в різних країнах, я спробувавсформувати власний рейтинг та антирейтинг країн, куди варто і не варто їхати нашим громадянам.
Втім, почну не з країн, а з кількох практичних порад. По-перше, забудьте про нелегальні шляхи. Спроба перетнути кордон через Тису, або в обхід офіційних пунктів пропуску чи з підробленими документами — це «постріл собі ж в ногу». Особливо на тлі того, що у липні 2026 року Рада ЄС прямо погодила – для нових заявників на тимчасовий захист можуть вимагатися докази виконання військового обов'язку в Україні. Як один із прикладів такого доказу ЄС називає документ, що підтверджує законний виїзд з України. Тобто історія вашого виїзду – прямо впливатиме на подальшу легалізацію і це треба враховувати.
По-друге, готуйте документи. Перед виїздом варто привести до ладу все, що стосується документів, освіти, професійної кваліфікації, трудового стажу.
По-третє, розраховуйте лише на самих себе. Європейські країни скорочують екстрені механізми підтримки й дедалі більше зацікавлені в тому, щоб люди ставали самостійними.Тому план «приїду, держава дасть житло, виплати й курси, а роботу знайду потім», сьогодні значно слабший, ніж кілька років тому.
І, нарешті останнє, мова. Бо людина, яка говорить англійською, німецькою, польською чи чеською, має професію та легальну роботу, перебуває в зовсім іншій позиції, ніж людина, яка роками залишається залежною від тимчасових виплат.
Три країни з прицілом «на завтра»
Німеччина
Для людини, яка планує залишатися за кордоном надовго, Німеччина наразі виглядає одним із найсильніших варіантів. Наразі там 1,3 млн. українців зі статусом тимчасового захисту і це 29,2% від усіх отримувачів такого статусу в ЄС. Крім того, це величезний ринок праці, розвинена соціальна система та найбільша українська громада в ЄС.
Але Німеччина має одну дуже важливу особливість:тут бажано не просто отримати статус — тут треба інтегруватися. Німецька мова, професія, робота, освіта — усе це в довгостроковій перспективі значно важливіше за розмір першої соціальної виплати. Тому Німеччина особливо цікава кваліфікованим спеціалістам, інженерам, медикам, IT-фахівцям, технічним працівникам, а також сім'ям, які хочуть будувати життя в Європі на роки.
Щодо конкретних цифр, то з липня 2026 року в Німеччині почала діяти нова система базового забезпечення, яка поширюється і на українців. Її головний акцент — працевлаштування: за безпідставну відмову від роботи виплати можуть скоротити до 30%.
Базова сума становить 563 євро для самотньої дорослої людини, 506 євро на кожного з подружжя та 451 євро для осіб 18–24 років, які живуть із батьками. Окремо можуть покриватися витрати на житло й опалення. Водночас право на допомогу не є автоматичним. Німці прискіпливо перевіряють доходи, заощадження, сімейний стан і статус перебування, тому до цього теж слід бути готовим.
Чехія
Чехія теж залишається одним із найпопулярніших напрямків для українців завдяки близькості до України, розвиненому ринку праці та великій українській громаді. Українці стали найбільшою національною групою серед всіх громадян інших країн у Чехії. Більш того, близько 374,4 тис. наших громадян за даними чеських центрів зайнятості не просто мають статус тимчасового захисту – вони офіційно працюють і платять податки. Це дає неабиякий ефект для економіки. Минулого року Чехія виплатила українським біженцям гуманітарну допомогу на суму 8,8 мільярда крон. Водночас за перші три квартали того жроку доходи від податків і зборів, сплачених українцями, склали 23,2 мільярда крон. Тобто фактично бюджет отримав прибуток у розмірі 14,4 мільярда крон і це робить українців помітним драйвером національної економіки Чехії.
Допомога українцям в Чехії можлива лише за наявності законних підстав для проживання. Для осіб із захистом діють переважно спеціальні програми підтримки, однак за певних обставин вони також можуть претендувати на допомогу у разі матеріальної скрути. Прожитковий мінімум для особи, яка проживає одна — 4 860 чеських крон на місяць. Так званий екзистенційний мінімум — 3 130 чеських крон на місяць. Але варто врахувати, що у Чехії розмір виплат часто також розраховується індивідуально.
Головною ж проблемою є дороге житло, особливо у Празі та інших великих містах, де оренда може забирати значну частину заробітку. Ще один недолік — поступове посилення вимог до іноземців та перехід від тимчасової допомоги до більш самостійного статусу проживання. Для довгострокової інтеграції фактично необхідне знання чеської мови, а без неї можливості працевлаштування та кар'єрного розвитку залишаються обмеженими.
Іспанія
Іспанія досить швидко видає документальний статус тимчасового захисту з правом на роботу та підприємницьку діяльність. Процедури на місцевому рівні зазвичай проходять значно спокійніше, ніж у тій же Німеччині чи Чехії.
І хоча базові прямі грошові виплати тут нижчі, ніж у Німеччині, існують регіональні програми допомоги червоного хреста та благодійних фондів, які забезпечують харчуванням, одягом та тимчасовим житлом у перші місяці. Крім того, доступ до державної медицини та шкіл для дітей — безкоштовний і дуже якісний незалежно від рівня доходів.
Серед інших переваг –м«який клімат, надзвичайно відкрита і доброзичлива культура місцевих жителів та великі українські громади.
В Іспанії українці можуть претендувати на державну допомогу Ingreso Mínimo Vital (IMV), яка забезпечує мінімальний гарантований дохід і розраховується з урахуванням складу сім'ї та її фактичних доходів. У 2026 році гарантований рівень становить 733,60 євро на місяць для однієї людини, 953,68 євро для одного дорослого з дитиною, а для великих сімей — до 1 613,92 євро. Додатково сім'ї можуть отримувати допомогу на дітей — 115 євро на дитину до 3 років, 80,50 євро від 3 до 6 років та 57,50 євро від 6 до 18 років.
Крім того, Іспанія у 2026 році запровадила можливість для українців з тимчасовим захистом перейти на інші види резиденції залежно від своєї ситуації. Серед доступних варіантів — дозвіл на проживання через роботу за наймом або самозайнятість, навчання, а також окремі процедури осілості. Умови залежать від доходів, працевлаштування,тривалості проживання.
Втім, є і нюанси. Іспанія проводить масштабну реформу міграційного законодавства, яка змінює правила розгляду заяв на притулок та перебування іноземців. Офіційна мета — адаптувати законодавство до Пакту ЄС про міграцію, однак реальним поштовхом стала криза мігрантів в Сеуті влітку 2026 року. На українців із тимчасовим захистом ці зміни мало поширюються, хоча загальне посилення міграційної політики може впливати на ставлення до іноземців та доступ до окремих послуг.
Країни з нюансами
Є й інші напрямки, які можуть бути цікавими завдяки окремим перевагам. Наприклад, станом на червень 2026 року Італія стала лідером за приростом видачі нових тимчасових захистів для українців порівняно з іншими країнами ЄС (+4 115 осіб). Але слід врахувати, що на тлі зручного доступу до медицини й освіти, можливості легально працювати та відносно м'якому клімату, у разі переїзду Ви зіткнетесь з дорогим житлом у великих містах, складною бюрократією, мовним бар'єром та нижчими зарплатами.
Болгарія та Румунія – теж привабливі варіанти. Особливо для українців із віддаленою роботою. Доступні ціни на житло, харчування та повсякденні витрати, близькість до України й комфортний клімат роблять їх зручними для життя. Водночас для кар'єрного становлення та професійного розвитку це може бути досить сумнівний вибір. Адже рівень зарплат в багатьох сферах поступається країнам Західної Європи та й ринок праці досить обмежений.
А куди ж точно не варто?
Польща
У 2026 році українці з PESEL UKR можуть легально перебувати в Польщі до 4 березня 2027 року, однак правила поступово теж посилюються. Із 5 березня 2026 року нові сертифікати тимчасового захисту не видають, а безкоштовне проживання дедалі більше обмежують лише для вразливих категорій.
І хоча українці продовжують залишатися значною частиною польської економіки, а сама країна приймає одну з найбільших українських громад у ЄС, головний її недолік наразі — зростання ксенофобських настроїв і випадків нетерпимості до українців. Лише на початку літа Польщу покинуло 6 335 українців і така статистика зовсім не випадкова.
Ірландія
Ірландія теж скорочує підтримку українців: виплати сім'ям, які прихистили українців, спочатку зменшили з 800 до 600, а тепер до 400 євро на місяць. Програму планують завершити до березня 2027 року. Водночас скорочується й безкоштовне розміщення в готелях — новоприбулі дедалі швидше змушені самостійно шукати житло. Правила тимчасового захисту також посилюються, особливо для тих, хто переїжджає з інших країн ЄС.
Велика Британія
Програма 'Homes for Ukraine' фактично вичерпала себе — знайти нового спонсора складно. Головні ж проблеми — дуже дорога оренда житла, якого бракує на ринку, державне житло українцям практично недоступне, а на прийом до вузького спеціаліста можна чекати місяцями.
Вибір для українців, які вже живуть у Європі
Тут теж все цікаво. У 2022 році багато українців їхали туди, де приймали. У 2023-му — туди, де більше платили. У 2024–2025 роках частина людей почала шукати країну з кращими умовами. І як на мене – це одна з головних помилок української еміграції.
Бо людина, яка вже чотири роки живе в одній країні, працює, сплачує податки, знає мову та має документи, потенційно перебуває у значно кращій позиції, ніж людина, яка кожні пів року починає життя заново в іншій державі.
В певний момент Ви просто виявляєте, що за чотири роки не встигли нормально вивчити жодної мови, не побудували професійної кар'єри, не накопичили фінансової подушки й досі перебуває на тимчасовому статусі.
Тому якщо ви вже в Європі, можливо, оптимальна стратегія зараз — не шукати наступну країну, а закріпитися в нинішній. Бо врешті-решт найкраща країна для еміграції — не та, яка добре зустрічає, а та, в якій ви зможете побудувати власне життя.
