НСЖУ — чи адвокат агресора?
Уже нікого сьогодні не дивує твердження, що Україна програє на інформаційному фронті. Я не буду настільки категоричним, адже потрібно враховувати той факт, що позиції українського інформаційного фронту суттєво зміцнилися завдяки блогерам, незалежним журналістам та просто небайдужій молоді. Їм потрібно віддати належне. Займаючи сторону справедливості, всі разом вони вже неодноразово відбивали потужні удари ворожої пропаганди.
Разом із цим більшість приватних ЗМІ утворили своєрідну коаліцію проти влади та продукують інформацію, спрямовану на внутрішній розкол суспільства. Нічого дивного, адже власники цих медіа є елементами мафіозно олігархічної системи або самі є олігархами.
Як формується інформаційний хаос
Справа ось у чому. В Україні активно розвивається демократія, і, як відомо, цим часто користуються негідники. З огляду на процеси реформування держави, декотрі олігархічні клани почали втрачати свої надприбутки. Відповідно, їх перестала влаштовувати така ситуація, і вони через власні ЗМІ та ручних журналістів перейшли в наступ.
Використовуючи гібридні методи та прикриваючись демократичними принципами, вони завдали удару по тій частині державної політики, яка формує міжнародний імідж України та її представників. Кінцевою метою є підрив авторитету самої держави. Їм потрібен хаос, адже саме за хаосом найзручніше приховувати незаконну діяльність.
Саме тому правила гри в законному полі, які встановлює держава Україна, вже чотири роки не є їхньою грою.
Найвпливовішим ресурсом серед українських медіа є телеканал 1+1, який належить олігарху Ігорю Коломойському та серед акціонерів є олігарх Віктор Медведчук. Зокрема, одна з програм на 1+1 — «Гроші» на чолі з ведучим Олександром Дубінським — працює у стилі, що нагадує російську пропаганду Дмитра Кисельова. До цього питання я ще повернуся наприкінці.
Чому я згадую НСЖУ
Національна спілка журналістів України. Ви скажете: до чого тут вона і чому я взагалі її згадую? Пояснюю.
Основною метою діяльності Спілки є медійна підтримка та захист журналістського середовища, зокрема юридичний захист працівників медіа.
У нинішніх умовах, у яких перебуває Україна, було б доцільно, аби така потужна організація, як НСЖУ, зайняла позицію допоміжного органу для Міністерства інформаційної політики. У професійній сфері вона могла б стати флагманом боротьби з фейками, допомагати розбудовувати та певною мірою реформувати українську журналістику.
Насправді все далеко не так, як прописано у Статуті чи законодавстві України.
Щоб не виникало зауважень про те, що НСЖУ нібито лобіювала реформу медіа у напрямку роздержавлення, зазначу: говорити й робити — це різні речі.
Голова НСЖУ та медійний альянс
Візьму гріх на душу, якщо промовчу, бо певна робота дійсно була зроблена. Хоча правильніше буде сказати так: не НСЖУ, а голова НСЖУ Сергій Томіленко (бо не вся НСЖУ — це Томіленко).
У березні цього року він зібрав пресконференцію, на якій були присутні журналісти центральних телеканалів: 1+1 (Олександр Дубінський), NewsOne (Тигран Мартиросян), Ера-Медіа (Тетяна Гончарова), 112 Україна (Павло Кужеєв). Як сам Сергій Томіленко тоді написав у Facebook: «Також колега із ZIK Наталія Влащенко підтримує, але захворіла і не змогла бути присутньою».
«Свобода слова» чи політична кампанія?
На тій пресконференції вони розповідали, які страшенні загрози насуваються на свободу слова в Україні.
Іншими словами, перед суспільством виступив пул ручних журналістів телеканалів, що належать добре відомим в Україні олігархам.
Не буду детально зупинятися на всіх обставинах, але коротко наведу факти.
Юридичним власником NewsOne нібито є народний депутат Євген Мураєв, колишній регіонал, нині представник Опозиційного блоку, який очолює Юрій Бойко.
Нещодавно аналітик Андерс Ослунд заявив, що фактичним власником NewsOne є Віктор Медведчук.
Ера-Медіа перебуває у власності народного депутата Андрія Деркача з депутатської групи «Воля народу», яка раніше була сателітом Партії регіонів.
Після смерті Ігоря Єремеєва саме Андрій Деркач перебрав на себе функції керівника цієї групи.
Сама група «Воля народу» — тема для окремого матеріалу. Якщо коротко, то це група ляльководів, які контролюють депутатів-тушок, фактично продаючи їхні голоси для забезпечення потрібних голосувань.
Після втечі з України нардепа-олігарха Олександра Онищенка саме Андрій Деркач почав активно медійно підтримувати лідерку партії «Батьківщини» Юлію Тимошенко.
Недавній скандал із закриттям ранкової програми нібито через «шедеври» Юлії Тимошенко — ще один доказ того, що піар здійснюється будь-якою ціною.
Позиції самого Андрія Деркача залишаються сильними, адже контролювати групу «Воля народу» йому допомагає його сват — колишній Голова Верховної Ради України, а нині народний депутат Володимир Литвин.
Маніпуляції навколо аналогового телебачення
Ось один із найсвіжіших прикладів.
Перехід на цифрове мовлення став ще одним приводом розколювати суспільство.
На 1+1 виходять цілі сюжети, у яких заявляють, що після вимкнення аналогового телебачення без сигналу залишаться 1 мільйон 200 тисяч глядачів у селах.
Звідки взялася ця цифра — невідомо.
Насправді це жодним чином не впливає на рейтинги телеканалу чи рекламні надходження, адже жодна компанія не вимірює телевізійну аудиторію в селах.
Єдине пояснення, яке я бачу, полягає в тому, що аналогове мовлення хочуть залишити заради Юлії Тимошенко. Саме в селах зосереджений значний сегмент її електорату, а отже вона й надалі зможе, як і на Ері, розповідати страшилки про «зубожіння населення» і як вона всіх хоче врятувати.
Це, звісно, дуже узагальнений висновок, якщо не заглиблюватися в усі подробиці.
Час для нової журналістської спільноти
І наостанок, виходячи з усіх фактів, у тому числі й наведених вище, можу резюмувати: НСЖУ — це пережиток радянського минулого, який має відійти на смітник історії.
Питаннями захисту журналістів повинні займатися альтернативні організації з бездоганною репутацією, які є більш компетентними у сфері медіа та залучають до своєї роботи фахових юристів.
Держава може і повинна виділяти гранти на конкретні напрями діяльності, а не фінансувати Спілку, апарат якої займається не захистом журналістів, а руйнуванням журналістської галузі.
Інформаційна безпека — питання національної безпеки
Уже вкотре не втомлююся говорити, що Служба безпеки України має, попри всі процеси розвитку демократії, активізувати свою роботу у сфері забезпечення інформаційної безпеки, особливо в таких критичних обставинах.
Також хочу наголосити, що альтернативна організація, яка прийде на зміну НСЖУ, повинна об'єднати всю медіасферу та відкрити значно ширші можливості для створення вільного медіаринку для якісного проукраїнського контенту в тому числі і закордоном.
П'ятниця, 13 липня 2018 року
Незалежний журналіст
Роман Реведжук
