Мінськ-2 — мертвий. При чому, мертвим він уже народився. І нинішні потуги реанімувати цей труп от уже кілька років, доводять, що реанімувати те, що ніколи не було живим неможливо. Але учасники, як божевільні родичі, роблять вид, що дитина жива, і продовжують поводитись як дбайливі батьки, дідусі/бабусі, куми… Адже в них уже все розписано, куплені подарунки, обрані хрещені… Якщо факт смерті визнають — усе розпадеться, а цього допустити не можна.
Мінськ-2 — живий. Живий як мертвий комуністичний вождь, труп якого до сих пір можна спостерігати в мавзолеї на Красній площі. Ніби і мертвий, а не прибирають. Не прибирають, бо всі санкції за ОРДЛО зав'язані на виконанні мінських угод. І всі учасники цього фарсу змушені відвідувати цей «мавзолей» у Мінську, щоб віддати дань мертвим угодам, які ніхто не виконує, але які є запорукою хоч якогось гібридного миру в Україні.
Силовий варіант — не варіант: що б там не говорили військові «експерти і аналітики» (до речі, де вони взялись у країні, яка ніколи не воювала?), Росія дуже сильний супротивник, тим більше, наступаючий несе більші втрати, ніж той, хто обороняється. А сподіватись на те, що в разі реалізації силового сценарію, Путін не введе війська, не варто.
Сподіватись, що його зупинять санкції — безглуздо. Безглуздо у короткостроковій перспективі, не тому, що сильна економіка, а тому, що росіянин останню сорочку із себе зніме заради «величі» держави. І нам доведеться цього чекати. Санкції діють, але доволі повільно. Це досить вагома причина, щоб вдавати дбайливих батьків мертвої дитини.
Ще однією вагомою причиною є визволення наших захисників із полону. Чомусь українці переконані, що терористам вигідний обмін полоненими. Та їм глибоко начхати на своїх людей, вони пачками їх кладуть у боях із нашими вояками. Обмін проводиться виключно як жест доброї волі зі сторони Москви, та задля збільшення ненависті між Україною і ОРДЛО. Іноді в якості піару деяких осіб. Саме тому розраховувати, що «блокада» допоможе теж не варто. Але ми повинні використовувати будь-яку можливість, щоб забезпечити повернення хлопців із полону, тому продовжуємо бути заручниками терористів і Кремля.
Всього дві причини — санкції і полонені.
Припинення вогню немає. Припинити вогонь просто — достатньо дати команду «не стріляти!» І вогонь припиниться. Скільки переговорів для цього треба провести? Якщо сторони хочуть припинити вогонь, вони припинять. Терористам припинення вогню потрібне тільки для підвезення набоїв. Якщо Росія не встигла вчасно поставити нову партію — вони йдуть на припинення, підвозять техніку і боєприпаси, та починають знов.
І наостанок. Нещодавно Олександо Чорний припустив, що повернути ОРДЛО можна завдяки гарантіям безпеки, роботи та економічним розвитком. Це красива казочка для немовлят. Абхазія і Південна Осетія вже повернулись у Грузію, а Придністров'я у Молдову? Ні. А знаєте чому? Бо Росія їх не відпускає. І ОРДЛО не повернеться доти, доки вона їх не відпустить. Якою б не була поганою і антиукраїнською наша влада, але слід пам'ятати, що війну розв'язав і підтримує Путін, і тільки коли він відмовиться від неї, до нас прийде мир.
Раджу запастись терпінням.
