7 грудня 2015 року Глухів виконав положення законів України про декомунізацію. З центральної площі міста було прибрано пам`ятник Володимиру Леніну. Значно менше уваги глухівчани приділили в цей день «проводам» ще одного діяча часів більшовицького перевороту – Василя Циганка. Окрім червоного терору на Глухівщині, цей персонаж також увійшов в історію тим, що штурмував Зимовий палац та заарештовував членів Тимчасового уряду, які там перебували. Серед арештантів був і міністр закордонних справ Михайло Терещенко – дідусь міського голови Глухова Мішеля Терещенка. Та є речі значно важливіші за постаті Леніна та Циганка. Важливіші вони також і за постаті Терещенків.
Мало хто знає, що глухівський демонтаж пам'ятників діячам тоталітаризму збігся з однією знаковою датою. Рівно 45 років тому 7 грудня 1970 року, канцлер Федеративної Республіки Німеччини Віллі Брандт біля Меморіалу Варшавського гетто став на коліна та від імені німецького народу попросив вибачення за жахіття, вчинені нацистами. Німеччина не тільки визнала злочини Третього Рейху, але і понесла за них відповідальність. Перш за все, ту, яку зазвичай визнати найважче – моральну.
Світова історія склалася таким чином, що після перемоги союзників у Другій світовій війні, комуністичний режим на 1\6 частині земної суші проіснував ще наступні 46 років. Чи понесли відповідальність ті, хто винен за терор 30-х років? Чи відповів хтось за мільйони знищених українців під час голодоморів? Чи сіли на лаву підсудних «архітектори» ГУЛАГу? Хто несе відповідальність за злочини комуністичної влади? На превеликий жаль, ніхто…
Може, хтось взяв на себе хоча б моральну відповідальність за все перелічене? Також ні. Більше того, через 35 років після вчинку Віллі Брандта, 25 квітня 2005 року президент Російської Федерації Володимир Путін сказав наступне: «Перш за все, потрібно визнати, що крах Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття».
Кожна людина, так само, як і кожна держава, сама обирає собі майбутнє. А для успішного майбутнього іноді потрібно вміти визнавати свої помилки. І вибачатися, якщо ці помилки завдали болю іншим. Дуже прикро, але керівництво нашого північно-східного сусіда обрало для своєї країни зовсім інший шлях. Та це вибір кожного… Історія вже має приклади, коли люди, маючи однакові стартові можливості, своїм життям будують умовні або «південні», або ж «північні кореї ».
Не по зимовому теплого грудневого дня Глухів позбувся символів тоталітаризму. Однак, внутрішнє бажання людини до змін куди важливіше за звільнене місце на центральній площі міста. Сьогодні, незважаючи на всі економічні та соціальні проблеми, Глухів, а разом з ним і вся Україна, мають чудову можливість стати успішними. І ця можливість не так у постаті Мішеля Терещенка чи будь-кого іншого, як у людях, що бажають змін. Цей шанс всередині нас, шановні глухівчани. Цей шанс є також у жителів Миколаєва, які забажали змін собі та своєму місту. Цей шанс – у мешканців Кривого Рогу, які в ці дні виборюють своє майбутнє.
Сподіваюсь, що разом з Леніним та Циганком відійде у минуле і звичка наших громадян створювати собі кумирів. Адже в житті є речі значно цікавіші. Наприклад, творити історію успіху…
