Контррозвідувальні заходи СБУ, які пройшли 22 листопада у Києво-Печерській лаврі та кількох храмах у Рівненській області, викликали гучний резонанс. Тому доцільно звернути увагу на низку цікавих аспектів.
Церква в Україні, як і у більшості цивілізованих країн, відділена від держави, проте в українських реаліях існує ще конфлікт між Православною церквою України та Російською Православною церквою в Україні (РПЦвУ). Останню чомусь часто не називають у такий спосіб, попри ухвалення відповідного закону. Саме РПЦвУ орендує у Кабінету Міністрів приміщення Києво-Печерської лаври, куди прийшли контррозвідники з СБУ. Намісником Києво-Печерської лаври майже 20 років скандально відомий єпископ Павло (Петро Лебідь), у якого є ціла розгалужена мережа політичних контактів.
Не менш цікавими виглядають контррозвідувальні заходи в Сарненсько-Поліській єпархії РПЦвУ, а також Корецькому Свято-Троїцькому монастирі і жіночому монастирі на честь Волинської ікони Божої Матері в селі Серники у Рівненській області. Уважні громадяни відзначили, що ця обитель розташована впритул до лінії білорусько-українського кордону. Українські військові неодноразово припускали можливість диверсійно-розвідувально активності з боку сусідньої та союзної до РФ країни. Цікаво, що РПЦ за часів існування Радянського Союзу вправно розмістила свої монастирі та приходи у прикордонній смузі з Румунією та Угорщиною. Звісно, тут ще потрібна оцінка спеціалістів, але тенденція виглядає щонайменше цікавою.
Відсутність витоків інформації про результати контррозвідувальних заходів «по гарячих слідах» може спричинити реакцію про «спортивну риболовлю» у виконанні СБУ: МОВЛЯВ, впіймали та відпустили. Переконувати скептиків – справа невдячна, проте у справах навколоцерковних СБУ та іншим силовим структурам треба бути виваженими далеко не через Росію. Щоправда, прессекретар Путіна Пєсков вже спалився, назвавши дії СБУ «частиною війни проти РПЦ», а з РФ вже лунають заклики «зрівняти Київ з землею». Ще б пак – шеф РПЦ Кіріл (Гундяєв) перебуває у повному підпорядкуванні Кремля, настільки повному, що не зрозуміло, де він сумісник – на чолі РПЦ чи у статусі адвоката Путіна.
Питання насправді в іншому: до питань свободи совісті дуже чутливо ставляться ще з часів холодної війни наші стратегічні партнери у Сполучених Штатах. Дещо меншою традиційно, але більш чутливою до російських аргументів може бути позиція правозахисників з ЄС. Тому будь-який необережний крок українських спецслужб може викликати «глибоке занепокоєння» з-за океану т у Старому Світі, яке у нинішній ситуації може негативно вплинути на діалог між Києвом та Заходом. Відтак конкретних результатів контррозвідувальних заходів доведеться трохи зачекати. Запорукою небезпідставності очікувань можна назвати вручення співробітниками СБУ підозр двом єпископам РПЦвУ протягом останніх тижнів.
Держава (і тут вже справа не за СБУ, а за Державною службою з питань етнополітики та свободи совісті) могла б використати цей режим очікування результатів роботи контррозвідки у припиненні створення штучних перепон для розвитку Православної церкви України. І це було б дійсно державницьким кроком.
