Дорогі мої професійні єврооптимісти 

Пам'ятаєте таких у попередньому парламентському скликанні, правда ж? 

Зараз єврооптимізм пощирюється коридорами української влади як вірус грипу у теплому приміщенні.

Стати членом ЄС за 2 роки — це очевидний дас іст фантастіш (с)
Розумію, що дорослі люди за допомогою порно можуть знімати стрес, але, як то кажуть, є одне але...

Наша мета (публічно озвучена президентом Зеленським) — у 2023 році розпочати переговори про вступ до ЄС. 

І, якщо виходити з логіки прем'єра Шмигаля, до кінця 2024 року їх завершити. Прагнення, безумовно, амбітне. 

Але є нюанс — навесні 2024 року відбудуться вибори до Європейського Парламенту, після яких відбудеться формування нового складу Європейської Комісії.

Зараз в обох владних органах ЄС домінує Європейська народна партія (партнерами якої в Україні є «Європейська солідарність» , УДАР, «Самопоміч», «Батьківщина», НРУ, не «Слуга народу»), проте далеко не факт, що вона збереже настільки потужні позиції.

Причини потенційного послаблення позицій ЄНП прості — загроза рецесії, зростання комірного, відсотків по іпотеках.

І Кремль на вибори до Європарламенту дивитися пасивно не стане. 

Там, до речі, мають низку інструментів впливу на ці процеси.

Думаю, у новому скликанні Європарламенту та національних парламентах та урядах країн ЄС постане питання членства України в ЄС у контексті надання політикам відповідного мандату. 

Це я до того, що Україна для реальної євроінтеграції має розпочинати зміни зсередини. Максимально швидко.

І якщо ми не можемо зараз швидко рухатися до ЄС, то треба хоча б «лежати у правильному напрямі».

Ну і не забувати про виконання Угоди про асоціацію з ЄС

Працюємо, любі мої (с)