Центр політичного життя України на кілька днів перемістився до Трускавця. Заочне протистояння Зеленського та Разумкова набуває опереткового характеру. Міжнародні розслідувачі знайшли офшори Зеленського та його команди. Сергій Притула оголосив про створення нової політичної партії. Міхеїл Саакашвілі вирішив повернутися до грузинської політики, проте опинився у тамтешній в'язниці. Угорщина вирішила отримувати російський газ в обхід території України. Лукашенко оприлюднив нову порцію претензій до України.
Наслідки ухвалення закону про олігархів продовжують дивувати. Його проштовхування через сесійний зал Верховної Ради вже спричинило політичну кризу, яка поставила руба питання про перебування Дмитра Разумкова у парламентській президії. Важко пригадати, коли партія, яка має парламентську більшість, вирішила піддати остракізму власного соратника. Причина цього проста: Володимиру Зеленському стає все важче приховувати роздратування поведінкою колишнього першого номера виборчого списку «Слуги народу». Той, у свою чергу, використовує інтерес медіа до своєї персони для публічного тролінгу, який дозволяє йому розраховувати на продовження політичної кар'єри.
Політичний перфоманс під назвою «Велика фракція» у курортному Трускавці виконав не лише функцію збору голосів «слуг» за відставку Разумкова. В умовах курорту Володимир Зеленський видав низку заяв, які мають мало спільного з реальністю. Не знаю, хто підсунув президенту інформацію про українські найдовші в Європі якісні дороги, але ця теза прозвучала відверто смішно. А от зізнання Володимира Зеленського у тому, що він проінформував Олександра Лукашенка про прибуття «вагнерівців» до Білорусі – навпаки, виглядає як визнання власної провини.
Міжнародне розслідування про Panama Papers, яке безпосередньо торкається Володимира Зеленського, братів Шефірів та Івана Баканова, у багатьох європейських країнах спричинило б потужну політичну кризу. Однак в Україні розраховувати на політичну турбулентність не варто – проти неї максимальна концентрація влади в руках «Слуги народу» та помітна емоційна виснаженість українського суспільства.
Українська влада своєрідно відреагувала на лихоманку цін на газових європейських хабах. У присутності президента керівники Конгресу місцевих та регіональних влад, «Нафтогазу України» та уряду підписали меморандум, який передбачає відмову від підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги протягом опалювального сезону. Це рішення Володимир Зеленський назвав «великою перемогою», хоча насправді воно свідчить про наміри влади спалити практично у прямому сенсі кілька мільярдів доларів заради досягнення ілюзії керованості ситуацією.
Популярний шоумен і донедавна член партії «Голос» Сергій Притула оголосив про створення нової політичної партії. Очевидно, що серед її цілей – добити «Голос», перетягнувши на власний бік її електорат. З огляду на дії Притули під час місцевих виборів 2020 року, нескладно здогадатися і про його конкуренцію з «Європейською солідарністю». Чи конкуруватиме він зі «Слугою народу» — невідомо, але члени групи «Справедливість» всередині фракції «Голос» підтримали закон про олігархів.
Ще один помітний персонаж української політики – Міхеїл Саакашвілі – вирішив повернутися у Грузію, не відмовившись від українського громадянства та посади секретаря виконкому Національної ради реформ при Президенті України. Подорож отримала логічне з огляду на вироки судів завершення у в'язниці та не отримала електорального сенсу: опоненти Саакашвілі з «Грузинської мрії» набрали на муніципальних виборах більше, ніж передбачала «угода Мішеля» між представниками влади та опозиції. Україні доведеться боротися за звільнення власного громадянина, жертвуючи репутацією держави у діалозі з стратегічним партнером та учасником «Асоційованого тріо».
На жаль, українська делегація у ПАРЄ послідовно втрачає власні позиції, що помітно підважує тези Володимира Зеленського про зростання суб'єктності та нахабну зовнішню політику. Дійсно, ПАРЄ не має механізмів директивного впливу, проте майданчик у Страсбургу у 2014 – 2019 роках Україна використовувала куди більш ефективно. Для прикладу – саме ПАРЄ у 2014 році однією з перших міжнародних організацій заявила про російську агресію в Україні.
Угорщина з 1 жовтня отримує російський газ в обхід території України. Завадити цьому Україні було складно – «Газпром» спрямував суттєві ресурси на створення мережі газогонів в обхід території України. Емоційна реакція українського МЗС навряд чи могла змусити Будапешт передумати, швидше ускладнила подальший діалог з Угорщиною. Єдина радість – нинішній стан євроатлантичної інтеграції України не дозволяє Угорщині всерйоз розраховувати завдати офіційному Києву вагомої шкоди.
Олександр Лукашенко звинуватив Україну у підготовці бойовиків з числа білоруських опозиціонерів та розміщенні на українській території баз НАТО та США. Відповідно, Лукашенко пообіцяв «разом з Путіним» реагувати на це відповідно. Його гнівні заяви стали прикладом перекладання відповідальності з хворої голови на здорову, адже це у Барановичах на початку вересня з'явилися російські винищувачі. Допомагає Лукашенку екс-парламентарій Семен Семенченко, який вирішив розповісти про співпрацю з ГУР у питанні зміни влади у Білорусі.
