Яскравий виступ Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції швидко втратив актуальність через дії Владиміра Путіна. Ескалація на Донбасі спричинила визнання Росією так званих ДНР та ЛНР, проте Путін не обмежився торпедуванням Мінських домовленостей. Нашвидкуруч придуманий командою Зеленського День єднання не зумів консолідувати українців. Ігор Коломойський визнав, що його влаштовує закон про деолігархізацію. Нові рейтинги навряд чи потішили Володимира Зеленського. Олаф Шольц здійснив вояж за маршрутом Берлін – Київ – Москва – Берлін. У Києві оголосили про альянс Британії, Польщі та України.
Мюнхенська конференція з питань безпеки стала епіцентром дискусії про ситуацію в Європі, а ситуація навколо України – однією з головних тем. Володимир Зеленський енергійно висловив претензії представникам Заходу за відсутність чіткої перспективи європейської та євроатлантичної інтеграції та доступу до дешевих грошей без зобов'язань. Щодо фінансових ресурсів, то про них мріяв ще Віктор Янукович, Зеленському не пощастило в іншому: його наміри поставити під сумнів Будапештський меморандум використали у Кремлі. Владімір Путін, розповідаючи псевдоісторичну версію відносин Росії з Україною, звинуватив нашу країну у намірах отримати тактичну ядерну зброю. Це, звісно, не єдина формальна причина визнання «незалежності» так званих ДНР та ЛНР керівництвом Росії, проте найбільш резонансна. На жаль, відеозвернення Зеленського довелося чекати чотири години, що ставить під сумнів наявність відповідних планів у керівництва України.
Володимир Зеленський та його команда, на яких тиснув озвучений Джозефом Байденом прогноз про російське вторгнення 16 лютого, призначив на цю дату нове свято – День єднання. На жаль, адміністративний захват під час його втілення у життя помітно переважав змістовне наповнення. Україна втратила багато часу без осмисленої інформаційної політики у сфері протистояння з Росією, і надолужувати доведеться на марші.
Цікаво, що Ігор Коломойський встиг розповісти «Українській правді», що його влаштовує закон про олігархів та й симпатії до Зеленського не зникли. Ці слова підтверджуються редакційною політикою медіа, які належать Коломойському. Серед інших акцентів – очевидна зневага до Петра Порошенка, небажання обговорити питання власного пересування світом та в цілому зневажлива тональність колись найбільш патріотичного олігарха.
Офіційні сайти органів влади, включаючи сайт Міністерства оборони, та сайти «Приватбанку» і Ощадбанку були піддані потужній кібератаці, що в сучасних умовах можна розцінювати як агресивний прояв. Хоча, за словами профільного віце-прем'єра Михайла Федорова, Україна була готовою до подібного розвитку подій, неприємний осад залишився.
Нові рейтинги популярності політичних сил та кандидатів у президенти зафіксували лідерство «Європейської солідарності» та мінімальний відрив Володимира Зеленського від Петра Порошенка. Останньому вдалося наздогнати діючого президента та нівелювати наслідки політичних переслідувань з боку влади. Втім, останні події потребуватимуть від політиків консолідації навколо національних інтересів.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц побував у Києві та Москві. Він заручився готовністю Володимира Зеленського ініціювати розгляд законопроєктів, що стосуються політичного складника Мінських домовленостей. Проте у Росії забракло стратегічного бачення для продовження дипломатичної гри. Можна уявити і реакцію Еммануеля Макрона, телефонно-дипломатичні зусилля якого Москва помножила на нуль визнанням бандитських республік.
У Києві минулого тижня представили альянс Великої Британії, Польщі та України. Якщо відверто – лише його контури та майбутні напрями взаємодії трьох країн. Наївно розраховувати, що це об'єднання швидко змінить ситуацію навколо України на краще (цим опікувався, наприклад, і Джозеф Байден), проте певні перспективні можливості у контексті активної позиції Лондона та Варшави він відкриває.
