Володимир Зеленський отримав на екваторі президентської каденції подвійний інформаційний удар. Україна відзначила День Гідності та Свободи. Денис Шмигаль не надто переконливо розповів, що все в Україні добре. Петро Порошенко закликав надати Україні ПДЧ вже наступного року.  Арсен Аваков позиціонував себе як модератора політичних процесів. Міхеїл Саакашвілі припинив голодування. Криза з мігрантами триває. Кремль стає все більш агресивним.

Розслідування Bellingcat про спробу захопити «вагнерівців», яке підтвердив в ефірі у Савіка Шустера колишній керівник військової розвідки Василь Бурба, не сподобалося Володимиру Зеленському та Андрію Єрмаку. Останнього Бурба назвав людиною, що передала розпорядження президента про призупинення операції проти «вагнерівців». Ця заява навіть напередодні Дня Гідності та Свободи, навряд чи спричинить новий Майдан, проте завдала суттєвої шкоди іміджу Володимира Зеленського просто на екваторі його президентської каденції. І вигуки на адресу президента з боку родин героїв Небесної Сотні йому настрій не покращили.

Керівник офісу президента Андрій Єрмак вже перетворився на об'єкт атак з боку опозиції, і несподівана зміна політики керівництва України – з закликів не панікувати на визнання можливості вторгнення з боку Росії – йому не допоможе. Власне, це показав проміжний звіт ТСК, яким Мар'яна Безугла намагалася відволікти увагу від розслідування Bellingcat. Без ентузіазму українське суспільство сприйняло і повідомлення МВС про попереджений замах на Романа Лещенка – міністра аграрної політики у такий спосіб наздоганяло його бізнес-минуле. Фемінізація «Слуги народу» — заміна на посаді партійного лідера Олександра Корнієнка на Олену Шуляк – потонула у інформаційному океані.

Варто звернути увагу на два великих інтерв'ю. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль в розмові з Радіо Свобода намагався випромінювати оптимізм, проте так і не давши жодної конкретної відповіді на поставлені питання. Навряд чи керівник уряду в такий спосіб прагне уникнути відставки, швидше, демонструє горизонт власних можливостей. Зовсім інакше прозвучали заяви Арсена Авакова в інтерв'ю «Українській правді»: ексміністр внутрішніх справ відкрито пропонує себе на роль модератора процесів створення політичних балансів в Україні після президентства Зеленського.

Лідер «Європейської Солідарності» Петро Порошенко побував на безпековому форумі у Галіфаксі, де не лише запропонував західним партнерам надати Україні ПДЧ для вступу до НАТО вже на наступному саміті Альянсу. Експрезидент показав, що залишається учасником діалогу з західним істеблішментом і у статусі парламентарія. Ще один колишній президент – Міхеїл Саакашвілі – припинив голодування на історичній батьківщині, добившись переведення до військового шпиталю.

Західні союзники України говорять про загрозу вторгнення російських військ в Україну не лише через тамтешні медіа, але і на цілком офіційному рівні. Рівень урядовців, які роблять заяви, дозволяє говорити про вихід за межі «глибокого занепокоєння». Росія натомість веде себе все більш нахабно, намагаючись продемонструвати власну виключну правоту у примітивний спосіб: демонстрація Путіним власного розуміння величі Росії, оприлюднення підлеглими Лаврова дипломатичного листування з німецьким та французьким МЗС та запевнення Суркова (пам'ямаєте цього ідеолога «суверенної демократії»), що Росія розширюватиметься і надалі.

Міграційна криза на білорусько-польському кордоні дещо вщухла після спроби кількох сотень мігрантів взяти штурмом контрольно-пропускний пункт. Білоруська влада була змушена розмістити кілька тисяч мігрантів у логістичному центрі. Ангела Меркель провела телефонну розмову не лише з Лукашенком, але і з польським прем'єром Матеушем Моравецьким. G-7 засудила дії польської влади та висловила підтримку Польщі та країнам Балтії. Тому Лукашенко та Кремль, який ним керує, будуть змінювати тактику.