Микола Чаус повернувся до України, одразу перетворившись на об'єкт конкуренції силових структур. Володимир Зеленський провів перестановки у керівництві СБУ та Збройних Сил. Рада національної безпеки та оборони торкнулася не властивих для себе питань. Давид Арахамія помітно додав роботи українському МЗС. Політична конкуренція в Україні просунулася на муніципальний рівень. Партія «Голос» позбавилася «Справедливості» у своїх лавах. Російська православна церква провела гібридну ходу у Києві.

Несподіване (насправді – очікуване українським політикумом) повернення екс-судді Миколи Чауса не зняло питань, які накопичились до нього за роки перебування у Молдові. Навпаки – тепер набагато цікавіше дізнатися чому спецназівці СБУ та НАБУ влаштували великі перегони , а Служба безпеки фактично взяла його під захист. Інформаційний шум навколо Чауса постійно зростає, проте він не в змозі приховати необхідність почути відповідь на питання, де перебував скандальний суддя протягом майже чотирьох місяців після викрадення невідомими у столиці Молдови.

Президент не коментує ситуацію з Чаусом, натомість  глава держави провів низку змін у силових структурах, змінивши головнокомандувача Збройних Сил, низку керівників ЗСУ та кількох заступників голови СБУ. Один з них, Сергій Андрущенко, провів значну частину своєї кар'єри на Вінничині, де  був наприкінці липня «несподівано» знайдений Чаус. Ще одна резонансна заміна серед правоохоронців – відставка заступника генерального прокурора Гюндуза Мамедова, який перед тим був практично позбавлений службових повноважень. Проте Мамедов залишається старшим прокурором від України у Спільній групі, яка розслідує обставини знищення літака, який у липні 2014 року виконував рейс МН17 та загинув на Донбасі.

Рада національної безпеки та оборони провела показове засідання на Донбасі, схваливши Стратегію зовнішньополітичної діяльності. Секретар РНБО Олексій Данілов повідомив про рекомендацію уряду розібратися з станом справ в «Укрзалізниці» та готовність в разі необхідності запровадити зовнішнє управління в українських обленерго. Ці розподільчі компанії належать різноманітним олігархам, тоді як 70% облгазів володіє Дмитро Фірташ, проти якого РНБО встигла запровадили санкції раніше.  

Підписавши 29 липня закон «Про основи національного спротиву», вже 30-го Володимир Зеленський доручив уряду його доопрацювати. Хоча нормативний акт набуде чинності 1 січня 2022 року, сама ситуація виглядає ілюстрацією безладу, який панує у президентській команді.

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков не взяв участі у засіданні РНБО, хоча буквально напередодні взяв участь у Муніципальному форумі в Одесі, який організувала Асоціація міст, головою якої є Віталій Кличко. Паралельно Андрій Єрмак очолив президію Конгресу місцевих та регіональних влад, що свідчить про посилення передчуття політичної боротьби на місцевому рівні.

Лідер парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, який вигулькнув з відпустки, встиг пообіцяти, що Володимир Зеленський говоритиме з Джозефом Байденом на підвищених тонах, та висловити жаль через відмову України від ядерного арсеналу на початку 90-х. Мовляв, якби не це рішення, Україна змогла б шантажувати оточуючий світ. Примітивна логіка одного з формальних керівників держави додала чимало роботи українським дипломатам. Кіра Рудик зуміла зберегти лідерство у партії «Голос», а її опоненти були змушені залишити партійні лави. Від цього розкол всередині парламентського представництва «Голосу» лише посилився.

Російська православна церква провела багаточисельну хресну ходу без дотримання соціальної дистанції та практично без використання її учасниками індивідуальних засобів захисту. Цікаво, що у Москві РПЦ відмовилася від проведення хресної ходи, а українських вірних РПЦ не надто шкода.

Річницю створення «Люблінського трикутника» в Україні відзначили в оригінальний спосіб: Кабінет Міністрів ухвалив рішення про передачу Литві колючого дроту, якого у балтійській республіці бракує для оперативного облаштування кордону з Білоруссю. Той перетворився на місце незваної прощі численних мігрантів з країн третього світу, організований характер дій сотень людей свідчить, що їх вправно спрямовують на територію Литви.