Віктор Медведчук став об'єктом полювання з боку влади, яке складно назвати вдалим. Денис Шмигаль виявився пророком, коли наголосив, що недоторканих у Кабінеті Міністрів немає. Президент та військове керівництво України в унісон висловилися про готовність давати відсіч російській агресії. У відносинах з НАТО та ЄС настає період розчарування. Віталій Кличко оголосив про переслідування столичних чиновників з боку силовиків.

Підозра у державній зраді парламентаріям Тарасу Козаку та Віктору Медведчуку, підписана генеральним прокурором Іриною Венедіктовою, стала головною подією минулого тижня. Проте правового бліцкригу у команди Зеленського не вийшло: Козак виявився за межами України, а Медведчуку Печерський суд встановив як запобіжний захід домашній арешт, навіть не вимагаючи застави. Дещо дивно для підозрюваного у державній зраді впливового юриста, який фігурує у списку багатіїв від Forbes. Проте сам Володимир Зеленський вважає Медведчука олігархом, про що публічно заявив у колонці для журналу «Фокус». До речі, шостий президент – ледь не перший, хто вважає Медведчука олігархом.

Ситуативний союз «Слуги народу» та «ОПЗЖ» не міг бути міцним, оскільки платформи для єднання у них немає. Медведчук, на відміну від багатьох українських політиків та бізнесменів, не приховує зв'язки з Росією, а хизується кумівством з Путіним, яке фактично стало частиною його політичного капіталу. Та й передумовою зростання статків – теж. Цікаво, що доля Тараса Козака взагалі опинилася, наче йому підозру у державній зраді і не висували.

Санкції, запроваджені РНБО проти «злодіїв у законі», виглядають відлунням перебування Міхеїла Саакашвілі у команді Зеленського. Щоправда, президентська готовність змінити трьох міністрів уряду виявилася доволі несподіваним поворотом, хоча про ротації в Кабінеті Міністрів говорили багато. На Банковій вирішили позбавитися міністра охорони здоров'я Максима Степанова, і відповідне подання вніс на розгляд парламенту прем'єр Шмигаль. Однокурсник прем'єра, міністр економіки та торгівлі Ігор Петрашко та міністр інфраструктури Владислав Криклій слухняно написали заяви про відставку. Розрахунок Степанова на підтримку у стінах парламенту виглядає хибним.

Команда Зеленського (повнота управління країною зосереджена у руках президента, тут ілюзій бути не повинно) примудрилася нівелювати власне позитивне рішення. Президент підписав закон, який фактично забороняє імпорт електроенергії з Росії та Білорусі. Однак замість отримання іміджевих дивідендів влада змушена була пірнути у водоспад критики, викликаної рішенням уряду про обмеження торговельної надбавки на бензин. Досліди з державного регулювання економіки – очевидно, не те, що зараз потрібно Україні.

І Володимир Зеленський, і Андрій Таран, і Руслан Хомчак (останні – попри відомий конфлікт між ними) практично в унісон заявили про готовність Збройних Сил давати відсіч російській агресії. Ця теза виглядає безальтернативною, тим паче на тлі усвідомлення неприємного факту. ПДЧ на саміті НАТО Україна не отримає, це визнав Дмитро Кулеба. Незрозуміло, чому віцепрем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина вирішила заявити про вимогу надати ПДЧ та очікування зміну політики сусідства ЄС. Прогнозоване розчарування офіційного Києва не має стати приводом для погіршення відносин з НАТО та ЄС, якого зачекалися у Кремлі.

У нокдаунах, подібних масованим обшукам у комунальних підприємствах Києва та навіть у голови виконкому партії «УДАР» Артура Палатного, Віталій Кличко не опинявся з моменту завершення боксерської кар'єри. Демонструючи присутність духу, мер Києва закликав представників місцевих влад об'єднуватися навколо партії «УДАР» та наголосив на безпідставності переслідувань. Схоже, високий рівень довіри виборців до Кличка, хай і на тлі рейтингу на фоні статистичної похибки, тривожить Володимира Зеленського. Тому Кличку варто готуватися до поєдинку з невизначеною кількістю раундів.