Міського голову Кривого Рогу Костянтина Павлова знайшли мертвим. Лукашенко продемонстрував готовність транслювати наративи Кремля. «Національний корпус» стрімко здрібнів. Лавров побував в окупованому Криму, а Козак – здійснив «економічний рейд» до Кишинева. Обвал влади в Афганістані приголомшив усіх.

Резонансна смерть на малій батьківщині Володимира Зеленського: знайдено застреленим міського голову Кривого Рогу, представника «ОПЗЖ» Костянтина Павлова. Національна поліція діє за процедурою, говорячи про різні версії, інформаційні реалії дозволили багатьом побачити фото з місця трагедії та запис з відеокамери спостереження, які дають простір для фантазій. Наміри однопартійців Павлова «добиватися справедливості» зрозумілі.

Олександр Лукашенко відзначив річницю продовження перебування біля стерна Республіки Білорусь «Великою розмовою», що тривала 8 годин. Цікаво, що Лукашенко, який продовжує діяти за принципом «крок вперед – два назад» у питанні створення Союзної держави з РФ, чимало часу присвятив Україні. У властивій собі манері він поєднав самозакохані твердження про популярність серед українців та ретрансляцію меседжів російської пропаганди про «Крим та Донбас – два різних випадки» та необхідність прямих переговорів між Києвом та Донецьком та Луганськом. Звісно, виключно з добрими намірами.

Прагнення «Національного корпусу» захистити однопартійців, яких затримали на Харківщині та арештували на 2 місяці з підозрою у здійсненні вимагання, матеріалізувалося у сутичку з правоохоронцями на Банковій. Кілька шеренг поліцейських та нацгвардійців захистили не лише дитячий майданчик, споруджений біля президентського офісу, але і сакральну недоторканість дверей до тимчасового місця роботи Володимира Зеленського. Напад кількох учасників акції на фотокора видання  «Букви» Олександра Кужельного не має жодного логічного пояснення, а їхнє «вибачення» лише демонструє здрібніння партії Білецького.

У харківсько-київскому контексті зауважу відставку голови Харківської ОДА Айни Тимчук, яка на тлі підозр у хабарництві голови Харківської облради Артура Товмасяна свідчить про глибоку управлінську кризу у прикордонному з Росією регіоні. Пішов з посади і керівник Національної поліції Києва Андрій Крищенко, якого змінив Іван Вигівський. Очевидно, Крищенко сприймається Банковою як надто м'який у ставленні до Віталія Кличка.

Сергій Лавров побував в окупованому Криму, де облив фірмовим кремлівським брудом «Кримську платформу» та розповідав про національні символи Росії – горілку, балалайку та ведмедів. Прагнення Кремля примусити Лукашенка до візиту на окупований півострів набуває патологічних властивостей. Цікаво, що влада Молдови, яку фактично уособлює президент Мая Санду, без зайвих сантиментів  прийняла у Кишиневі Дмитра Козака, який ще у далекому 2003-му намагався перетворити країну на федерацію. Тема переговорів – відновлення економічних контактів, але важко повірити, що кремлівський емісар обійшов увагою перспективи «Асоційованого тріо» Грузії, Молдови та України, яке заявило про намір прискорити власну європейську інтеграцію.

Зміна влади у Афганістані приголомшила практично всіх. Надто швидко таліби відновили контроль над країною після виведення американських військ, надто незграбними виглядають дії США та їх союзників. Урок подій у Афганістані для України полягає у тому, що в сучасному світі поважають запеклих та спроможних боротися, а не капітулювати за першої-ліпшої нагоди.