Сьогодні втручання іноземних агентів у виборчі процеси інших держав стало невід'ємною частиною політичної реальності. В одних випадках йдеться про справжні факти цілеспрямованого впливу на результати виборів, в інших ця тема навмисно роздмухується та інструменталізується політиками для досягнення власної мети, стає свого роду жупелом для виборців. Україна в цьому плані не є винятком: страх зовнішнього втручання в президентські вибори вже давно переріс тут у повноцінну фобію. Однак цього разу загроза прийшла не зовні, як цього чекали, а зсередини країни.
З достовірного джерела стало відомо, що «Правий сектор» планує під егідою боротьби проти олігархів та кремлівських агентів розпочати організоване цькування кандидатів на посаду президента України Юлії Тимошенко та Володимира Зеленського. З внутрішнього наказу командира ДУК «Правий сектор», який не є призначеним для публікування, випливає, що зараз організація готує комплекс заходів «з протидії агітаційній роботі та стабільному функціонуванню виборчих штабів» цих кандидатів. В першу чергу під удар потраплять керівники виборчих штабів та підприємці, які підтримують контакти з Тимошенко та Зеленським. Самі ж кандидати ризикують при цьому стати об'єктом наклепу та публічного цькування в Інтернеті та ЗМІ. За допомогою шантажу, залякування та розповсюдження компрометуючих матеріалів «Правий сектор» сподівається вибити незручних кандидатів з президентських перегонів та вплинути на результати виборів.
В наказі також йдеться про мобілізацію бойових підрозділів та набір добровольців. Очевидно, підвищуючи власну боєздатність, радикали готуються до силового захоплення влади в тому випадку, якщо Тимошенко чи Зеленський все ж таки зможуть перемогти.
Немає жодних сумнівів, що дії «Правого сектору» в цьому випадку абсолютно протизаконні та несуть пряму загрозу конституційному ладу України. Постійне вирішення суспільно-політичних конфліктів та суперечок силовим шляхом зводить нанівець будь-які спроби побудувати в нашої країні справжню працюючу демократію та лише загострює кризу політичної системи. І функціонери «Правого сектору» вчергове продемонстрували, що мова насильства для них ближча, ніж мова дипломатії і що захист національних інтересів нашої батьківщини для них є лише ширмою, за якою приховуються фанатизм і мілітаристські амбіції. Вони та подібні до них люблять війну, жадають війни і намагаються принести її багряну заграву у кожне українське місце та кожен український будинок для того, щоб жити за законами воєнної хунти та панувати, бо на їхньому боці сила та зброя. Для них це дуже легкий шлях до влади, але для мільйонів українців воєнна диктатура, до якої прагнуть ультраправі, — це велике горе, злидні, прощання з європейською мрією та величезний крок назад.
Утім очевидно, що фанатизм «Правого сектору та його молодших братів по праворадикальній сцені щедро спонсується деякими третіми особами, яким вигідні роздрібненість і політична нестабільність України. Чи це олігархи чи навіть представники чинної влади, вони намагаються законсервувати Україну в її нинішньому стані, не пускаючи її до ЕС та НАТО, дискредитуючи її в очах світової спільноти та паралельно дестабілізуючи країну зсередини. Тубільні танці правих радикалів з факелами вже не раз чинили перешкоди на шляху розвитку дружних відносин із європейськими державами та зокрема країнами-сусідами України. В усьому світі вони спотворюють уявлення людей про Україну та плямують іі репутацію цивілізованої демократичної держави. І ми, як громадяни України, які по справжньому люблять вітчизну, повинні встати на захист законності та вчасно припинити будь-які спроби втрутитися у виборчі процеси та насильницькі захопити владу.
