Роки війни і побоювання російського вторгнення повільно і болісно позбавляють українську владу головного страху. Страху перед власними громадянами.
Війна за незалежність США породила Білль про права з його знаменитою Другою поправкою щодо володіння зброєю.
Війна за незалежність України поки що не породила цивілізованого та ліберального закону про зброю. Але завдяки нашим спільним зусиллям і поточній ситуації ми сьогодні ближче до нього, ніж коли-небудь.
Законодавчі потуги і око громадянського суспільства
У середині 2021 року група депутатів від «Слуг народу», груп «Довіра» і «За майбутнє» на чолі з Ігорем Фрісом подала до Верховної Ради законопроєкт 5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю». Заявлена мотивація законодавців на диво шляхетна. Вогнепальна зброя визнається найефективнішим засобом реалізації громадянами конституційного права на самозахист, наводиться досвід розвинених країн в цій сфері і постулюється, що оскільки держава наразі не в змозі убезпечити своїх громадян від злочинних посягань, володіння громадянами вогнепальною зброєю стане визначальним стримувальним фактором для значної частини злочинців.
Ще один законопроєкт, за номером 5708-1, подав Андрій Шараскін, депутат від «Голосу».
Законопроєкт Шараскіна більш прогресивний, але, на жаль, він не має шансів пройти сесійну залу. Як з політичних причин, так і через звичні вже страхи депутатів, що «всі перестріляють всіх».
Камінь спотикання будь-якого законопроєкту — можливість придбання та носіння короткоствольної зброї для самозахисту. Наявність у будь-якому проєкті можливості для громадян набувати у власність пістолети і револьвери — це одразу «бан» в парламенті. Власне, комітетом ВР з правоохоронної діяльності вже надано проект про відхилення цього законопроекту.
Законопроєкт «слуг», попри свою шляхетну риторику, на початку ховав у собі безліч «підводних каменів», які би суттєво ускладнили життя власникам зброї. Ми розбирали їх тут. І приймати його в такому вигляді було категорично не можна.
ДемСокира відправила до Верховної Ради свої пропозиції щодо законопроєкту. І завдяки нашим зусиллям та інших небайдужих, депутати сіли і написали нові версії документів. Багато драконівських та законодавчо необґрунтованих норм і тверджень автори прибрали з тексту.
Держава нарешті погодилася витягти голову з піску і визнати, що зброя у володінні громадян може бути призначена не тільки для полювання. Замість терміну «мисливська зброя» вводиться розділення типів зброї за категоріями. Також цей підхід дозволяє гармонізувати законодавство України з нормами законодавства Європейського Союзу.
Однозначним плюсом є зміна принципу придбання зброї. Сьогодні потрібно отримувати дозвіл на кожну одиницю зброї. У новій версії законопроєкту дозвіл потрібно буде отримувати на категорію (гладкоствольна, нарізна..) — і це дає можливість купити стільки одиниць, скільки вважаєш за потрібне без паперової тяганини.
Сам дозвіл видається на термін: вперше — на три роки, в подальшому — на п'ять. І це крок уперед порівняно з сьогоденням, з необхідністю продовжувати дію дозволу що три роки.
Власники нарізної зброї отримають можливість законно споряджати набої до своїх гвинтівок — це насправді круто, враховуючи те, скільки високоточників займаються цим сьогодні по гаражах, ризикуючи отримати строк. Хоча з точки зору балістичної експертизи абсолютно байдуже, яким був патрон — магазинним чи виготовленим самотужки. Значення мають лише «сліди», які конкретна гвинтівка залишає на гільзі та кулі.
Повністю декриміналізована холодна зброя, згадки про яку були совковим анахронізмом. Більше ніяких зупинок патрульними і прикладання леза ножа до долоні.
І, нарешті, значно розширені і доповнені права громадян на самозахист. Що вкупі з усім вище названим дійсно здатне зробити життя українця безпечнішим.
Власне, стаття 36 Кримінального кодексу України «Необхідна оборона» буде максимально наближена до програми Демократичної Сокири з самозахисту.
Тепер в Кримінальному Кодексі буде зазначено, що громадяни можуть себе захищати не тільки від суспільно-небезпечного протиправного посягання, але і від реальної можливості такого посягання.
Застосовувати власну зброю захищаючись від озброєного нападника чи групи нападників (навіть беззбройних) — така можливість була і раніше, принаймні теоретично. Відтепер можна буде також захищати себе зброєю від агресора, який явно переважає фізично. І застосовувати зброю, як і будь-які інші засоби, для захисту від зґвалутвання (чи реальної можливості зґвалтування)
Розширений і простір застосування зброї для самозахисту. Не лише у квартирі чи будинку, але також в автомобілі, на подвір'ї, земельній ділянці, складі, магазині, офісі чи інших володіннях.
Також стане можливо захищатися від нападу тварин, що безпосередньо загрожують життю чи здоров'ю людей — чи для негайного відвернення реальної загрози такого нападу.
Наша позиція
Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендував до ухвалення законопроєкт Фріса.
Так, окремі корупційні пункти лишились. Зокрема гумостріли знову доступні лише спецкатегоріям громадян (хоча у теперішніх реаліях, кому вони потрібні?).
В цьому варіанті ДемСокира вважає прагматичним прийняти даний законопроєкт. Право на самозахист, до того ж коректно розписане, набагато важливіше за право зберігати пістолет вдома чи використовувати в тирі, без права захиститися ним.
Законопроєкт 5708 має дві ключові цінності. По-перше, дозволяє перейти від непевного статусу регулювання цивільної зброї відомчими наказами до повноцінного Закону. По-друге, не звужує існуючі права громадян, а розширює їх.
Але між першим і другим читаннями слід виправити окремі положення законопроєкту та дещо додати.
Також слід врегулювати відповідальне зберігання зброї військових зразків вдома бійцями територіальної оборони, які уклали контракт. Це вже не примха, це пряма вимога національної безпеки. Не було б щастя, та нещастя помогло — і загострення загрози нападу є сприятливим тлом для того, щоб налякані парламентарі, які не встигли втекти з країни, зробили суспільно корисні кроки. Але ця норма вже відноситься до законопроекту про територіальну оборону.
Щодо можливості володіти короткоствольною зброєю, то пізніше це можна буде внести правкою в ухвалений закон, як і інші необхідні правки. Демократична Сокира ставить собі це за мету після проходження в парламент.
«Сокира» здорової людини
Захист себе, своїх близьких, свого майна, своєї землі не потребує виправдання.
ДемСокира виступає за можливість законного використання зброї для самозахисту. Наше завдання — не в тому, щоб «спортсмени» змогли тримати пістолетики вдома і наполіровувати їх з метою психотерпаії. А в тому, щоб звичайний законослухняний громадянин міг просто придбати собі карабін чи помпу — і сміливо застосувати їх для протидії агресору, без страху отримати «перевищення меж самооборони».
Українські судді все ще не охоче виправдовують людей, які захищали себе всіма доступними засобами від суттєвої загрози – хоча законодавство прямо говорить, на чиєму боці правда.
Характерний приклад — Сергій Стерненко. Під час третього нападу на нього, один із нападників загинув в результаті самозахисту – і Сергій досі перебуває під кримінальним переслідуванням. Попри те, що «не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає».
Звісно, ліберальний закон про зброю і зміни в Кримінальному кодексі не змінить водночас правозастосовну практику. Але вони створять більше умов для створення в Україні прецедентів, коли самозахист в межах законодавства, в тому числі і застосуванням зброї, перестане розглядатися як злочин.
Наш принцип — не duty to retreat, а stay your ground. І в тому що стосується особистих справ. І в тому, що стосується України.
