Ми програємо у психологічній війні. Як це може бути, коли у жорстокому воєнному протистоянні нас підтримують до рівня паритету, в економічному протистоянні теж підтримують, у політичному ми у центрі уваги усій планети та наших союзників. «Україна- жертва, їй треба допомагати»- гасло усіх розвинутих та багатьох інших країн. А ось у психологічній війні ми разом з нашими союзниками програємо.

Я і так це раніше відчувала, казала і писала, та ось почула цю болісну правду від Генадія Гудкова. Він промовив дуже влучно, що у психологічній війні виграє той, хто вміє привертати увагу, а увага на путіні, правила задає він, економічні витрати через нього. Його політична вага, хай і цілком негативна, перевищює вагу декілька десятків перших осіб інших країн. Що це може означати? Що ми не виграємо не тільки цю битву, але й можемо програти усю війну, коли не навчимося вигравати психологічні бої.

Що ж є таке психологічна війна, чому говорять про геополітику, фінанси, пропаганду, а про психологічну війну рідко -рідко скажуть пару речень, коли якийсь доволі розумний чоловік чи жіночка бубонять це собі під ніс, без надії комусь донести такі інсайти. Ця тема не обговорюється, закрита, матеріали треба вишкрібати з багатьох різних джерел, та потім ще багато разів переосмислювати. Я викладаю своє бачення, а також запрошує до інших бачень та розумінь. У психологічній війні не треба знаходити істину чи шукати вірний прогноз, а треба висвітлювати та говорити свою думку. Одне це привертає увагу, і коли уваги багато, суспільна свідомість підключається до опрацювання питання та знаходження рішення.

Ось правили психологічної війни, які мені відомі.

1. Треба називати речі своїми іменами (це добре виходить у Романа Цимбалюка)

2. Необхідно знайти чорну пляму у громадській свідомості (о чому всі здогадуються, але не говорять) назвати її, приверни до неї увагу. Так Зеленський, Залужний, Піонтковський, Волошина привернули увагу до того, що сповільнення поставок необхідного озброєння зірвало контрнаступ ВСУ. До цього всі говорили, що Захід все поставив, черга за Залужним, але називання речі своїми іменами та прояснення чорної плями змінило фокус уваги на невиконання своїх обіцянок Заходом.

3. Після фокусу уваги на чорній плямі, треба заблокувати її подальше існування , або знищити її, в крайньому разі зробити її вплив набагато меншим. Питання, яке нейтралізує нашу конкретну чорну пляму, це як поставки озброєння можуть доставлятися вчасно у повному обсязі. Оте питання повинно бути у центрі уваги. Не мовне питання, не корупційне, не що у путіна на думці, чи який він уйло, навіть не що готовить на майбутнє Сі чи Трамп- такі питання не повинні мати сильнішу увагу українських громадян, хоч все це дуже важливі речі та їх треба вирішувати або рахуватися з ними. Основне нагальне питання, на якому повинна бути максимальна увага- це ЯК ОЗБРОЄННЯ МОЖЕ ДОСТАВЛЯТИСЯ ЗСУ ВЧАСНО І В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ.

4. Перед написанням власних цілей, треба намалювати мапу майбутнього, де кожній частині мирової спільноти є де розташуватися. Інші можуть малювати інакші мапи, але розглядаються тільки ті проекти, де кожному члену спільноти є місце. Щоб краще це розуміти, наша ціль- перемога, але вона психологічно вважається недосяжною, коли ми не будемо обговорювати мапу майбутнього. У такій мапі нашої перемоги повинно бути є місце теріторіям сучасної росії, як рівним членам всесвітнього товариства.

Усього тільки чотири правила, але коли вони не виконуються, перемоги нема. Дуже маленький повсякденний приклад. Десь у якомусь подвір'ї хуліган ображає дівчину. Дівчина плаче, страждає, ховає синяки та розірвану кофтину та умовляє батьків переїхати. Нарешті вона стає студенткою та їде в інше місто. Батьків вона відвідує дуже рідко, вони ображені. Другий варіант, коли дівчина йде до батьків і сусідів чи в поліцію с заявою на хулігана, тобто називає речі своїми іменами. Тоді з хлопцем говорять чи по сусідськи, чи по чоловічому про те, що йому стане дуже не перелюбки, коли він продовжить ображати дівчину. Той знаходить інші розваги, чи мириться з сусідкою, може, навіть вибачається, і ситуація змінюється. Хлопцю знаходиться місце, де і він і дівчина якось існують без зайвих турбот. Коли все складніше, хлопець, наприклад, має душевні розлади, у такому разі треба говорити з поліцією і лікарями, і це краще, ніж мовчати. Тоді місце хулігана у тюрмі чи лікарні. Що тут чорна пляма? Це питання до спільноти: «Здатні ви захистити свого члена? Ви є спільнота, чи з вами можна розібратися по одному?» Звертання на це уваги потребує кожного визначитись: «Я у спільноті, чи ні, коли я захищу дівчину зараз, потім допоможуть мені». Протидія цієї чорній плямі девіз: «Ми разом захищаємо одне одного».

Візьмемо більш складний випадок- збиття біля Донецька збройними силами російської федерації Boeing 777 рейсу МН17 у 2014 році, унаслідок якого загинули всі пасажири та екіпаж. З початку речі не називались своїми іменами, у Європі говорили о катастрофі, а не о навмисному збитті. Потім говорили о помилці операторів Бука, а не о навмисному збитті. Потім о навмисному збитті якогось іншого літака, а не пасажирського малазійського Боінга. Це створило величезну чорну пляму, ніхто з симпатиків чи ворогів росії, ніхто у Європі та Азії не говорив про те, що путін вирішив таким чином застращати європейське суспільство на підсвідомому рівні. Як результат- слідчі Нідерландів навіть не розглядали версію навмисного збиття саме цього літака та не шукали замовника масового теракту. Тільки у 2020 році уряд Нідерландів подав позив у ЕСПЛ на Російську Федерацію. Суд буде йти ще …. надцять років і він знов не про замовників. Як наслідок, терорист нахабніє і чинить збиття чи теракти з декілька іншими громадськими літаками: А 321 над сінайським півостровом у 2015 році та Boeing 737-800NG авіакомпанії «МАУ» після вильоту з міжнародного аеропорту столиці Ірану у 2020 році. Обидві теракти чи збиття мають російський слід, який знов ніхто з міжнародної спільноти не розслідує.

Неназвані речі, не прояснена чорна пляма одразу посилює небезпеку у декілька разів, це закон психики. Коли терористу зійшов з рук один теракт, наступний буде набагато більший.

Отже, прямо зараз подивимося, а чи завжди називаються речі своїми іменами у нашому українському дискурсі? Називаються ті політики, які затримують поставку озброєння, посібниками путіна? З цим можна сперечатися, але це повинно буте проговорено, та краще хай спростують, чим це буде під ковдрою. Називаються наші корупціонери, які поставили, наприклад, неякісні турнікети, посібниками путіна? Чому ні? Від цього залежить, треба їх тільки звільняти з посади чи треба віддавати під суд.

Запрошую до суспільного пошуку чорних плям, та їх прояснення, а після уваги до них, до блокування та виведення. Нам треба змінювати і фокус міжнародної уваги, як це змогли зробити пан Зеленський та пан Залужний, але може це робити і наша суспільна думка. Усвідомлює пан Саліван чи пан Орбан, які затримують поставки озброєння та допомоги Україні, що на їх руках кров українських мирних мешканців, та зруйновані міста за останній рік? Коли вони не усвідомлюють, розуміють це їхні виборці? Усі руйнування останнього року, усі жертви в Україні, а можна вважати, що і в Ізраїлі на свідомості тих політиків, які уповільнюють допомогу Україні. У них є імена, статус, повага, чому про них не можна це говорити, коли воно так і є? І коли не згодні, можна сперечатися, але до цього треба привернути повсякденну дуже велику увагу.

Велетенська чорна пляма- дії Обами та Меркель, які заохочували до агресії, що привело до розв'язування третьої мирової війни.

Велика чорна пляма- лівий демократичний рух, який має гасло «за мир та любов», але відкриває шляхи місцевим головорізам та породив цілі терористичні угруповання, наприклад ХАМАС.

Неосяжна чорна пляма, — це прояснення, чому допомога жертвам повинна бути під дуже великим контролем і не може бути тільки допомогою без комплексу перевірок та коректувань, постійного зворотного зв'язку. Не можна просто дати гроші без відповідальності перед суспільством кому, скільки і навіщо. Інакше буде новий ХАМАС, чи буде такий результат, як після американський допомоги у Афганістані.

Таких плям багато, і вони заслуговують уваги, поки вони не названі, не прояснені, не блоковані. Без суспільної уваги вони розростаються та коять біду.

Для того, щоб ми не програли у психологічній війні, а почали вигравати, треба називати наших корупціонерів по прізвищах та карних справах, а не заметати такі питання під ковдру, як радять декотрі високопосадовці, навіть президент. Ми маємо право говорити нашим союзникам про те, що ми захищаємо їх від сучасного фашизму і кожне їх уповільнення- це життя мирних людей не тільки в Україні, але і по всьому світу, як показав приклад Ізраїлю. Можна чути, з яким болем про наші втрати говорять і героїчні бійці, повертаючись з нуля. Але ми не жертви, а вирок. Краще змінити наголос, і говорити про це твердо, голосно, з силою усього нашого суспільства, тому що ми рівні у світовому товаристві. Країни, які допомагають нам, виконують свою частину світового договору. Коли вони будуть погано виконувати своє завдання, як ось з навмисною затримкою озброєнь, договір впаде. Усі країни тоді повинні будуть робити щось у набагато величезнішому об'ємі, а жертв буде у десятки, сотні разів більше. А ще нам треба малювати мапи майбутнього, не де яка дорога буде побудована, чи кіоск поставлений, а як ми зможемо жити з новим всесвітнім договором з усіма разом.

 Олена Мурза