Для так званих старих демократій західного світу саме поняття «демократія» видається усталеним. Питання, що стосуються визначень демократії, демократичних моделей та поєднання теорії з реальним життям зазвичай відносять до академічної сфери інтересів. Стосовно щоденної практики, для західного суспільства демократія є звичною основою життя зі звичними правилами, умовами та інструментами. І ця «звичність» демократії дедалі її знецінює. Під впливом популістської риторики, політичних рухів, що заграють із ухилами в різні політичні спектри, критичної розхитаності погляду на персональну свободу і її взаємозв'язок із суспільним благом, демократія західного світу стає крихкішою. Розчарування в демократії як найкращому варіанті політичного режиму стає сильнішим щороку. І саме війна московії проти України повертає демократії її базові цінності і цінність як таку.

Якщо розглянути демократію як специфічний політичний режим зі своїми характеристиками та особливостями, можна визначити ключову роль цінностей в становленні та підтримці демократичного концепту. Демократія без свого особливого набору цінностей існувати не може. На відміну від автократій, що кардинально відрізняються одна від одної в залежності від країни, всі демократії світу мають певну спільну основу. В цю основу, окрім чисто інституційних характеристик, входять і характерні цінності як клей, здатний зліпити демократію в єдине ціле і дати їй можливість реально працювати. Як пише Платон у трактаті «Держава», «...скільки є видів державного устрою, стільки ж мусить бути й видів душевного складу людини» (книга 8). Сам Платон не любив демократію, віддаючи перевагу аристократичному правлінню «кращих із кращих». Але навіть у V-IV століттях до нашої ери динозаври класичної західної філософії вбачали тісний зв'язок світоглядних особливостей (вони включають цінності, ідеали, переконання, норми, а відповідно і поведінку) і тяжіння до певних особливостей політичних систем. 

В сучасних оцінках ефективності демократій світу можна побачити зсув, який свідчить про розчарування в демократичних цінностях. Результати цього розчарування можемо побачити як в результатах голосування на виборах різних країн старого демократичного світу, так і в різноманітних індексах вимірювання демократії і ставлення до демократії. Багато зброї було поламано в дискусіях наукових та публіцистичних щодо перспектив занепаду ліберальної демократії західного зразка. Так звана зворотня хвиля демократизації, якщо згадувати теорію С. Хантінгтона, не давала спокою теоретикам та практикам демократизації. Крім особливо активної діяльності автократій у світі саме розчарування в демократії вбачалось тим фактором, що здатний підірвати навіть старі, збалансовані демократичні системи. Індекси демократії (The Economist Democracy Index, Freedom in The World і т.д.) демонстрували стабільне зниження показників ефективності демократії по всьому світу. Пандемія, і нездатність ефективно здолати економічні її наслідки в багатьох демократичних країнах, поставила під питання загальну ефективність демократичної системи. Автократії набирали обертів і демонстрували бажану рішучість у вирішенні тих проблем, де відкрита, але більш ускладнена процедура прийняття рішень демократичного світу давала збій. Разом із глобалізаційними наслідками, міграцією та економічними негараздами це призвело до специфічних виборів у політиці здавалось би усталених демократичних країн. Але якщо показники ставлення до демократії в 2021 році все ще демонструють невдоволення і негативне відношення до США, з 2022 року ситуація значно змінюється.

Крім національних опитувань щодо ставлення до демократії по окремих країнах, одним із найцікавіших новітніх інструментів вимірювання ставлення до демократії є індекс Democracy Perception Index, він зосереджений саме на виявленні відношення до демократії у вимірюваних країнах і в світі. Відповідно до показників цього індексу в 2022 році люди з 53 оцінених країн в цілому позитивно сприймали Європейський Союз, ООН та Сполучені Штати та загалом негативно сприймали Росію. Так з 53 опитаних країн в 2022 році 51 країна позитивно сприймала ЄС, 50 – ООН, 45 – США, 22 – Китай і лише 11 – Росію. Якщо ж ми подивимось на результати опитувань в тих самих країнах за 2021 рік, побачимо, що майже половина (44%) людей у світі були стурбовані тим, що США загрожують демократії в їхній країні. Страх перед впливом Китаю становив 38%, а страх перед впливом Росії був найменшим – 28%. Ставлення опитаних людей до демократії у власній країні також було специфічним. Хоча респонденти загалом відзначали позитивне ставлення до демократії, але вважали ситуацію з демократією в своїй країні недостатньо хорошою.

Як зазначають в індексі, зміна настроїв та поглядів на демократію в світі і на те, що їй загрожує, стала можливою завдяки боротьбі українців за свободу. Фактично українці продемонстрували, що демократія не є усталеним фактом, який надається від народження. Демократія є результатом боротьби, і боротьби кривавої. Однак важливо в цьому питанні навіть не те, що за демократію треба боротись. Цей факт зазначений в історичних підручниках усіх західних демократичних країн, їхня історія пам'ятає і революції, і війни, і навіть інституційну боротьбу за встановлення демократичних принципів. Власне українська боротьба сьогодні виводить на перший план саме той пакет основних цінностей, що відрізняє демократію від автократій. Україна нагадує: саме це робить демократію демократією, саме такий вибір, саме такі пріоритети, саме таке ставлення до себе, до влади, до свободи, до можливості обирати, до можливості говорити, до можливості вільно думати, до можливості сваритись в соціальних мережах, не боючись сісти в тюрму за неправильний твіт. Загальна фраза «боротьба за демократію» важить набагато менше, ніж конкретизація: «боротьба за цінності, що є основою демократії». Саме це Україна зараз повертає старим демократіям західного світу, розчарованим в тому, що вони звикли сприймати як даність від народження. Демократичні цінності — це вибір кожного дня, за який треба боротись.