Дивна кадрова політика Міністерства культури України у знакових музеях держави викликає чимало питань про корупційну складову. Лихоманить Національний музей історії України, співробітники якого вже півроку пікетують Мінкульт…
Щось непрозоре і не зрозуміле музейникам відбувається в Нацзаповіднику у Лаврі…
Врешті, протестними листами обізвався колектив Національного музею народної архітектури і побуту України, куди півроку тому чомусь призначили абсолютно не підготовлену жіночку без відповідних спеціальних знань, досвіду, що сприймає скансен виключно як бізнес-проект…
В результаті відновив діяльність Громадський комітет порятунку Нацмузею у Пирогові, що вже долучався до процесу гучних відставок попередніх недолугих генеральних директорів скансену.
-Музей планетарного значення не місце для кадрових експериментів дрібних чиновників Мінкульту! – переконані активісти, поширивши перше звернення до ЗМІ.
«Чесним журналістам, громадським активістам, музейникам!
Відкритий лист до Міністерства культури України
Дуже вдячна вам, що Ви, нарешті, звернули увагу на гуманітарну катастрофу, що відбувається у Національному музеї народної архітектури та побуту України, що в народі носить назву „Музей у Пирогові“.
Я багато років працювала в цьому прекрасному закладі, знайома з багатьма працівниками – як нинішніми, так і бувшими. Прекрасно знаю його історію. Історії людей-сподвижників, які по краплинкам збирали по Україні перлини її культури та створювали унікальні музейні колекції. Колись тут працювали потужні реставраційні майстерні, експедиції їздили по регіонам України, проводились виставки та міжнародні конференції. На території музею працювали наукові відділи озеленення та тварин, які відтворювали чудовий український побут. Більшості з цього зараз в Музеї нема. Найбільше вразив моральний клімат – суцільна зневіра, апатія та підозрілість.
Як з'ясувалось, шановний пан Міністр призначив генеральним директором музею національного значення особу, що до того мала щось близько двох місяців (!) музейного стажу в якомусь заповіднику обласного значення.
Пане міністр! А як ми вам вірили, коли ви зі сцени Майдану говорили про високі ідеали, про європейські норми…
Це європейські норми – пропхати на посаду величезного національного закладу, який і без того потерпав від невмілого керівництва, випадкову особу. Не знаю, чи вона чиясь кума, чи є інші підстави призначати в. о. генерального директора, але побійтесь Бога, пане Міністр! Музей – не тренувальний майданчик для дилетантів!
Я не мала багато часу для спілкування з колегами, але того, що я побачила і почула, достатньо для висновків: музей у небезпеці.
Почніть з екскурсбюро: на посаду завідувача, що має величезний досвід роботи, хоч і досить молода особа, призначили нового „кадра“ з команди, що прийшла з новим генеральним. Так от, цей „кадр“ не провів жодної екскурсії, не має належного досвіду роботи. Більше того, новий зав. екскурсбюро має „відповідну“ освіту – залізничний чи то коледж, чи то університет.
Колеги кажуть, що інші члени „команди“ новопризначеної в.о. гендиректора теж дуже-дуже далекі від музейної діяльності. Так от, новопризначений завідувач екскурсбюро, не знаючи азів даної роботи, та не розуміючи специфіки, почав просто знущатись з людей, які давно пропрацювали у даному відділі та нічого, крім подяк, не заслуговували. Результатами його „роботи“ є поки що дві госпіталізації: працівників після спілкування з ним просто забирала „швидка“ з гіпертонічним кризом та у передінфарктному стані. Кажуть, що в.о. гендиректора схвалює такі садистські методи роботи – вона каже, що таким чином наводить „порядок“.-пише блог polpere
В той же час я нічого не чула про те, яким чином борються з „лівими“ квитками та відвідувачами. Адже при попередніх керівниках ці зловживання мали вражаючі масштаби. То що, хтось покараний? Я побачила ті самі обличчя на вхідній групі та у бухгалтерії. То ж з якою метою прийшла ця команда?
Найближчими днями я домовилась зустрітись з моїми бувшими колегами, які обіцяли розповісти вражаючі факти безладу та корупції у Музеї. Очевидно, дилетанти у музейній роботі є професіоналами у фінансових оборудках?
Поки що не називаю свого імені, але коли буде суд за зловживання на Музеї, обіцяю прийти і свідчити. Досить знущатись над Музеєм та його заслуженими працівниками!
Ольга, музейниця-пенсіонер».
Громадський комітет порятунку Нацмузею у Пирогові привертає увагу журналістів до тривожної ситуації в скансені, який вважається найбільшим у Європі! Ми можемо втратити символічний музей, що є гордістю України!
Вимагаємо публічного пояснення керівництва Міністерства культури України стосовно критеріїв призначення в.о. Гендиректора музею, експертних оцінок її професійних і моральних якостей, що мають відповідати законодавчо визначеним нормам для керівництва таким складним культурним об`єктом і колективом з кількох сотень співробітників.
Запрошуємо журналістів провідних ЗМІ до власних розслідувань ситуації в Національному музеї народної архітектури і побуту України!
Громадський комітет порятунку Нацмузею у Пирогові
Необхідний коментар:
Доводиться знову повертатися до чергової ганьби у найбільшому музеї держави – Національному музеї народної архітектури і побуту України! Пишемо про скансен років з десять…
Хронічні проблеми! І породжені вони недолугим керівництвом як Мінкульту, так і призначеними ним директорами. Маємо чергову кадрову гумореску – хто і як поставив на таку відповідальну посаду непримітну жіночку, що все життя займається піаром, рекламою, тусувалася у штабах то Ющенка, то ще якихось дрібних політичних діячів…
Чому саме вона, а не хтось з колективу чи хоча б з реальним менеджерським досвідом у музейній галузі? Адже, є чіткі вимоги законодавства, які у цьому випадку Мінкультом нахабно проігноровані! І вже не вперше! Подібна ситуація і в Нацзаповіднику у Лаврі! Чиновники свідомо не оголошують конкурси, створюючи мутну корупційну схему! І прізвища тих діячів відомі.
Який вихід? Простий. Негайно відсторонити ту випадкову особу від управління. Функції в.о. директора покласти на когось із заступників, чи людини з відповідними навиками і досвідом. І оголосити повноцінний конкурс на заміщення вакантної посади, як того вимагає Закон. Ну, і відповідна перевірка контролюючими органами – наскільки ми знаємо, порушень вистачить на кілька кримінальних справ…
Великі музеї національного рівня – не дитяча іграшка! Їх треба розвивати і зберігати. А не вчитися азам професії. Та і не розкрадати так нахабно…
У будь-якому разі, активісти, музейники, журналісти будуть відслідковувати ситуацію! Зробимо все, аби найбільший скансен Європи став і найкращим!
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»
