Рік для журналістів часопису «Музеї України» видався складним. В березні наш колишній інтернет-провайдер, етнічний росіянин, брутально відлучив сайт від ефіру. Зникла вся база даних. Довелося починати з нуля на новому доменному імені і хостингу…

Опублікували 905 матеріалів. Провели кілька резонансних інформаційних кампаній, розслідувань.

Як завжди, допомогли добрим людям, боролися з недоліками, висвітлювали музейне життя, у тому числі маленьких музейних закладів з сіл і містечок.

Особливу увагу приділяємо закладам культури прифронтової «зони АТО».

Створили 15 сайтів, провели десятки виставок, у тому числі через Музей плакату України при редакції.

Нагадуємо, журнал діє на волонтерських засадах – у нас немає жодного фінансування, ні державного, ні грантового, ні комерційного. Саме тому, ми маємо право критикувати структури з прекрасними бюджетами, які лише імітують діяльність в зоні АТО, або відверто відмивають там кошти…

Прикметно, що після кількох років культурологічної волонтерської роботи в Донбасі, шеф-редактор видання Наталка Іванченко виграла конкурс і очолила Донецький обласний художній музей, переміщений з окупованого Донецька до крихітної філії в селі Прелесне.

Нині ДОХМ отримав два сайти, велике виставкове приміщення у Дружківці, розширив штатний розпис, провів 38 мистецьких заходи, з 2018 розпочинається новий етап славнозвісного музею на підконтрольних Україні територіях. Журнал залишається інформаційним партнером ДОХМ, як і інших музеїв Донбасу.

Було опубліковано серію критичних матеріалів про Національний музей народної архітектури і побуту України. Голос громадськості було почуто, нині в Пирогові нова в.о. директора, що показала непогані результати, готується конкурс.

Нарешті Мінкульт спромігся, у тому числі після наших публікацій, змінити Гендиректора Нацзаповідника у Лаврі. Але, мало не програв конкурс. Нині тривають певні юридичні процеси, і сподіваємося, Лавра отримає директора-патріота України, а не УПЦ-ФСБ, Росії і Путіна…

Національний музей історії України переніс кадрову колотнечу у новий рік. Музейна галузь ще довго згадуватиме «прафесіаналав» Славіка Кириленка… НМІУ – рекордсмен з безглуздих звільнень співробітників і поновлень за рішенням суду, з виплатою компенсацій з держбюджету. Отож, Незалежна профспілка НМІУ продовжить пікетування Мінкульту аж до перемоги. Зрозуміло, наша група сайтів і журнал «Музеї України» підтримають активістів.

Окрема, дуже важлива і ризикована тема – розшук і повернення культурних цінностей, боротьба з грабіжниками могил і курганів, контрабандистами і баригами-антикварами, що продають скарби України на відомих закордонних аукціонах. Повна бездіяльність Мінкульту, СБУ, МЗС, наших посольств! Чиновники вперто не хочуть помітити і вирішити цю проблему! Доводиться примушувати.
В результаті, на легальних аукціонах Москви, Лондона, Нью-Йорка, після серії наших скандальних статей, вже майже не ризикують виставляти лоти Київської Русі, козацтва, часів УНР. Ми відразу задаємо питання про легальність, просимо показати дозвільні документи на вивіз, документи про перетин Митного кордону США та інших країн. Висловлюємо припущення, що то крадені з українських музеїв речі чи незаконні знахідки чорних археологів, контрабандно вивезених з України. Залучаємо Інтерпол. Нині жоден аукціон, що дбає про репутацію, не ризикне виставити щось з України без купи пояснювальних документів. Відповідно, падають ціни і попит.

Це економічний важель боротьби із злочинними копачами, контрабандистами і баригами. Сподіваємося, продовжимо боротьбу вже з новим керівництвом Мінкульту, МЗС, СБУ. З нинішніми говорити неможливо – не доходить…

Отож, команда сайту «Музеї України» продовжує діяльність. Днями, до нас приєднається кілька десятків практикантів – студенти-журналісти Університету «Україна». Продовжимо тиск на кілька аукціонів Нью-Йорку. Готуємо Музейну експедицію в АТО. Спробуємо прорватися до музею Авдіївки.

«Тихе» музейне життя триває.

До зустрічі в Новому році!

З святом!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України