Зараз скажи крамольну річ.
Ситника давно треба звільнити.
Хоча він і зараз на крок від звільнення (під проектом про звільнення голови НАБУ підписалося 216 нардепів), ми з вами чудово розуміємо, що Ситник має впливовий забугорний протекторат, що, зокрема, також дуже любить покривати у нас в країні різні дегенеративні фонди.
Взагалі, я з самого початку був скептично налаштований до таких структур як НАБУ. Вони мені вже тоді здавалися не протидією корупцію, а усього лише ще одним центром її розповсюдження. Так і вийшло.
На хвилі високого запиту суспільства на боротьбу проти цієї ганебної речі, після Зимової революції зробили купу різних антикорупційних відомств. Створювались вони загалом з подачки ЄС. Тоді, у 2015 році, на посаду голови новоствореного НАБУ претендували Микола Сірий та вже згаданий Артем Ситник. Колишній президент Петро Порошенко серед запропонованих обрал останнього.
За минулі п'ять років ефективності в роботі НАБУ ми бачили небагато. Якісь «кошмари» яких-то регіональних дрібних чиновників. А коли у того самого Серьожи Лєщенко знайшли «подаровану» квартиру вартістю, що була занадто завелика для депутатської зарплатні, то справу якось швидко зам'яли.
Крім того, НАБУ неодноразово ще потрапляло у різні скандали. Сам Ситник як у тому мемі: «Ти мав боротися проти зла, а не приєднатися до нього». Інтернет рясніє від розслідувань про величезні корупційні статки головного борця з корупцією. На цьому зосереджуватися не будемо, але погодьтесь, це дуже іронічно.
Крім неефективності очолюваного ним відомства та репутації відвертого корупціонера у самого Ситника — мене не може не обурювати те, як його захищають різні грантові фонди, що дає підстави вважати на кого насправді працює Артем.
Дотепно спостерігати, як Ситника намагаються відмазувати у центрі протидії корупції, де на самих верхах сидить Віталій Шабунін — такий самий корупціонер та такий самий пішак західних фондів.
«Ніхто не буде сприймати Україну серйозно, якщо Рада звільнить Ситника» — заявили в ЦПК.
А мені здається, ніхто ніколи і нізащо не буде сприймати нашу країну серйозно, якщо найважливішу її проблему — корупцію — «вирішує» відвертий корупціонер. А хтось там на Заході при цьому диктує його не звільняти! Вибачте, але це відверта демонстрація відсутності у нашої країни суб'єктності! Для когось звісно, завдяки нашим політикам, це давно вже не новина, але мені як людині що по-справжньому любить свою країну, від того легше не стає!
Сподіваюсь, Рада доведе хоча б цю справу до кінця та Артема Ситника усе ж таки буде звільнено. Це буде шанс для сьогоднішніх депутатів показати свою незалежність від зовнішніх гравців, якщо вона в них дійсно є (про що у мене є величезні сумніви).
