Влітку 1488 року 38-річний професор Юрій Дрогобич несподівано оголосив студентам, що чергова резумпція пройде в крамниці різника. Дрогобич почав викладання лише під час весняного семестру, усього кілька місяців тому, усе ще здавався в Краківському (Ягеллонському) університеті новачком, та і просто за віком молодий був ще займатися нововведеннями, а тут це несподіване запрошення до різника!
Навіть самі резумпціі (від лат. «відновлення», «повторення») були напівлегальними — університетське начальство не було в захваті від ідеї, що крім «офіційних» лекцій, професор може покликати охочих студентів кудись поза межами університету й там обговорювати щось без формальностей, без тиску античних авторитетів і невсипущого ока колег. Начальство терпіло, оскільки вважалося, що головною метою таких зустрічей була допомога студентам у підготовці до іспитів. Крім того, студентам належало за резумпціі платити окремо, безпосередньо професору. Відповідно університет виявляв поблажливість, вважаючи, що так він дає змогу своїм викладачам зводити кінці з кінцями. Але ... резумпціі в різника!
Юрій Михайлович Донат-Котермак, прозваний за назвою свого рідного міста «Дрогобичем» (а також «Львовим», оскільки розташований за 80 кілометрів від Дрогобича Львів був більше на слуху), на той момент уже вважався вельми і вельми заслуженим ученим. Його спеціальністю була…
Тут виникають складнощі. Епоха Відродження, начебто, мала ось-ось початися (або навіть уже почалася?), але люди того часу про це не знали, отже, по-старому всіх вчених називали «філософами». Наукових фактів про природу було мало, звичайна людина цілком могла тримати в голові їх усі. «Природа» як предмет вивчення не вимагала проведення якихось чітких меж між дисциплінами. Загалом, у ті часи один і той же «філософ» міг бути і «астрологом» і «фізиком» одночасно.
Слово «фізика» означало зовсім не те, до чого звикли ми. «Фізиками» (тобто «природниками») називали лікарів з університетським дипломом, тобто лікарів-теоретиків, лікарів-філософів, лікарів, які начиталися Аристотеля, Гіппократа й Галена, лікарів, які захистили дисертацію й отримали вчене звання «доктор філософії». Цим «фізики» відрізнялися від людей, яких називали «медики», тобто практиків без диплома, які з власної ініціативи, ні в кого не питаючи, викликалися лікувати інших людей. «Медики» ґрунтувалися у своєму лікуванні лише на власному досвіді (або власній зарозумілості). Один із різновидів «медиків» якраз у ті часи через звичку гучно розхвалювати на ринку свої зілля отримав найменування «голосні крикуни» (або на італійський манір «шарлатани»). Крім «фізиків» і «медиків», були ще «цирульники», одна з спеціалізацій яких називалася «хірургія». І, звичайно, були просто сільські знахарі.
Ми досі називаємо лікарів «докторами», оскільки «фізики» захищали дисертацію й отримували диплом «доктора філософії». У сучасній англійській мові також існує слово physician (первісне значення «фізик»), яке означає «лікар» — віддзеркалення тих часів.
Популярне в ті часи поєднання в одній особі «фізика» і «астролога» зрозуміло. Як без астрології можна приймати важливі лікарські рішення? «Без астрології лікар подібний сліпому».
І «фізик», і «медик» були кожен по-своєму небезпечні для хворого. Фізик легко міг процитувати будь-який уривок із Гіппократа або Галена, але яке це мало відношення до лікування конкретного захворювання в конкретного пацієнта?
Що стосується «медиків», то навіть найпристойніші з них, ті, які насправді переймали досвід у інших пристойних «медиків», які багато практикували й накопичували власний досвід, не мали системних знань, усі їхні знання були уривчасті і випадкові, такі «медики» легко могли застосувати свій досвід «не за призначенням».
Як це не парадоксально, пацієнту в ті часи найкраще було довіритися людині, яка одночасно була і «фізиком», і «медиком», тобто отримала системні знання античних авторів і одночасно мала практичний досвід, не пов'язаний із цитуванням Гіппократа.
Саме таким лікарем і був Юрій Дрогобич.
А ще, як і належить пристойному «філософу», він був «астрономом» (він же «астролог», він же «звіздар»).
Професійним викладачем Юрій Дрогобич став за 10 років до описуваних подій, в 1478 році. Тоді його, старшокурсника Болонського університету, рекомендував викладати астрономію іншим студентам знаменитий звіздар Джироламо Манфреді [Girolamo Manfredi або Hieronimus de Manfredis]. Завдяки своїм безсумнівним талантам Дрогобич отримував подвійний оклад, 200 лір.
(Тоді ж, до речі, Дрогобич уперше почув про те, що в центрі всесвіту розташовується Сонце, а не Земля — від знайомого Манфреді астронома Реґіомонтана [Regiomontanus, Johannes Müller]. Реґіомонтан щойно закінчив переклад латиною «Псамміта» Архімеда й там вичитав ідею Аристарха Самоського. Поки це був лише здогад, не підкріплений не тільки математичними розрахунками, але навіть і сформульованими постулатами. А проте, це знайомство може бути важливим, оскільки за 13 років (у 1491-1494 рр.) у Кракові студентом буде Микола Коперник, а в маленькому, тісному світі тодішніх університетів це означало, як мінімум, що Дрогобич, на той час професор того ж Краківського університету, і студент Коперник спілкувалися, а як максимум — за усталеною версією дослідників — що Коперник був учнем Дрогобича.)
Остаточно репутація Дрогобича як астронома сформувалася, коли він обійняв посади придворного астролога при дворі Вільгельма VIII Палеолога, маркіза Монферратського, і звіздаря при Ерколе I д'Есте, герцогу Модени (обидві посади, скоріш за все, не потребували постійного перебування в Казале-Монфератто та Модені). І хоча платили Дрогобичу як астрологу, той не пропускав нагоди порекомендувати своїм роботодавцям вранці обтиратися неодмінно холодною водою, а також давав поради, які ми б віднесли до гігієни побуту та гігієни харчування.
У ті ж роки Дрогобич першим зі східних слов'ян написав книгу, що вийшла друкарським способом, — «Прогностик» (латиною, 7 лютого 1483, Рим), збірник астрономічних і астрологічних таблиць з описами двох майбутніх місячних затемнень. У книзі, крім того, Дрогобич формулював досить просту думку — на основі спостережень за небесними явищами можна прогнозувати погоду. І ще одна проста думка з цієї ж книги — протиепідемічними заходами (санітарно-гігієнічними заходами) можна й потрібно займатися й поза епідеміями, якраз для того, щоби ті епідемії не виникали.
Визнання в якості «фізика» Дрогобич теж здобув, ще коли був студентом (цього разу — студентом медичного факультету). Його 24 березня 1481 року на 2 роки обрали ректором Болонського університету, вручивши владу формувати курси обов'язкових і зажаданих дисциплін, затверджувати розклад лекцій, заповнювати вакансії, визначати рівень оплати, стежити за якістю викладання, влаштовувати наукові диспути й симпозіуми, здійснювати цивільну та кримінальну юрисдикцію над викладачами і студентами і т.ін.
Дивно, але дипломованим доктором медицини Юрій Дрогобич став лише в наступному після обрання ректором році, в 1482-му. До речі, Дрогобич — перший серед східних слов'ян дипломований доктор медицини.
Й ось в 1488 році Дрогобич став професором медицини Краківського університету. І практично відразу покликав охочих студентів на резумпціі до крамниці різника.
У ті часи університетське вивчення медицини зводилося до прослуховування в лекційному залі робіт античних авторів. Студенти не бачили хворих, не обговорювали реальні хвороби, не отримували практичні навички. Єдиним відступом від бурмотіння латинських текстів було спостереження за розтином трупів. Розтини були рідкісними, і далеко не кожен університет їх практикував. Так сам Дрогобич уперше побачив розтин у Болонському університеті лише наприкінці третього року навчання медицині. Усього ж за весь час навчання він бачив два розтини (це регулювалося на законодавчому рівні — не більше двох!). У Кракові ж, як з'ясувалося, розтини взагалі не проводилися.
Й ось тут Дрогобич і зробив революцію в навчанні медицині (і в кінцевому підсумку, і в медичних дослідженнях теж). Він повернув до медицини забутих за тисячу років Середньовіччя тварин.
Якщо не можна спостерігати за розтином трупів людей, то ніщо ж не заважає спостерігати за «розтином» трупів тварин! Ось Дрогобич і покликав студентів до крамниці різника! А потім почав кликати їх туди з наполегливою регулярністю.
Ця витівка, як це не дивно, не мала для Дрогобича поганих наслідків. Можливо, в силу його репутації — як професора-вченого і як лікаря-практика. Навпаки. До нього валили студенти, й університет виділив йому на постійній основі найбільшу аудиторію. Йому дозволяли аналізувати на лекціях не тільки праці античних авторів, а й роботи Авіценни, Аль-Біруні, Аль-Рази, Аль-Масихи, Костянтина Африканця. Його почали кликати до ліжка хворого короля Польщі і Великого князя Литовського Казимира IV Ягеллончика (того, який «здав» Василю II і Івану III союзний йому Великий Новгород). У 1492 році Дрогобича взагалі призначили придворним лікарем Казимира. Після смерті Казимира Дрогобич став придворним лікарем і наступного монарха Яна I Ольбрахта (того, який у боротьбі з магнатами віддав неймовірну кількість привілеїв шляхті). У тому ж 1492 році Дрогобич був обраний деканом медичної кафедри університету. Ставши фактичним главою всіх «фізиків» королівства (тобто менше десятка дипломованих лікарів і близько сотні студентів, які спеціалізувалися на медицині), Дрогобич ще більше розширив роль резумпцій, у тому числі і в крамницях різників.
Цікаві факти:
• Першим східним слов'янином, який захистив докторську дисертацію в європейському університеті, був львів'янин Петро Кордован (Сорбонна, 1253 р.), а найвідомішим — Петро Могила (Сорбонна, 1620 р., хоча, звичайно, Петро Могила був не зовсім слов'янином)
• Дрогобич був осиротілим сином солевара. Поштовхом у житті для нього стало найняття його у віці 16 років на роботу Айнольфом Тедальді, одним із генуезьких «орендарів» місцевих солеварень. Тедальді зробив Юрія лічильником видобутої солі, а потім і писарем. Крім засобів до існування, це дало Юрію можливість щодня спілкуватися з людьми, які цінували знання. І, звичайно, дало доступ до хоча б якихось книг і доступ до носіїв «підлої» італійської мови, а також можливість подорожувати з обозами (аж до Кафи-Феодосії)
• Через очевидні злидні Краківський університет, куди на початку 1469 року вступив 18-річний Дрогобич, призначив йому плату в розмірі 1 гроша, тобто 1/8 від звичайної і 1/16 від максимальної. Головними джерелами доходів Дрогобича було репетиторство й оплачувана(!) участь у диспутах
• В Ягеллонському університеті Дрогобич отримав свої перші дипломи — бакалавра, а за 2 роки й магістра (вільних мистецтв). З 208 студентів, які поступили до університету разом із Юрієм, бакалаврами стали 66, а магістрами — 9 (такі були часи!)
• До Болоньї новоспечений магістр вільних мистецтв прийшов пішки (1500 км)
• У Болонському університеті в різні роки навчалися Данте, Боккаччо, Петрарка, Томас Бекет, Еразм Роттердамський, Альбрехт Дюрер, Парацельс, Коперник (в Болоньї Коперник опинився вже після навчання в Кракові)
• Прикладом ще однієї людини, яка була одночасно і «фізиком», й «астрологом», є Коперник. У нього були обидва ці дипломи. Це з'єднання дипломів — «фізика» і «астролога» — було в ті роки серед «філософів» масовим, щоби не сказати, обов'язковим
• Юрій Дрогобич першим розрахував географічні координати Вільнюса, Дрогобича, Львова (підкресливши, що то є місто руського воєводства, а не Польщі), Москви, Феодосії
• У Дрогобича також навчався Конрад Цельтіс (Conrad Celtis, Konrad Celtes, Protucius; Konrad Pickel/Bickel), засновник німецької любовної лірики Відродження, який першим, до речі, проголосив принцип «нове місто — нова дівчина!», більш нам відомий як моряцьке «дружина в кожному порту!». У своїх книгах Цельтіс не раз згадує «Роксоланоса», який був його вчителем у Кракові
• Якраз у часи Юрія Дрогобича була надрукована перша книга слов'янською мовою («Троянська хроніка", латиницею, в 1468 р., у чеському Пльзені)
• Засновник кириличного книгодрукування краків'янин Фіоль Швайпольт (Schweipolt Fiol, Sweipolt Fiol, Sebald Vehl, Veyl, Святополк?) за своє життя видав чотири книги — усі церковнослов'янською мовою — "Осьмогласник" («Октоїх", книга несе українськомовні ознаки), "Часословець", "Тріодь пісна" і "Тріодь цвітна". Вважається, що одним із коректорів та редакторів цих книг був Дрогобич. "Часословець" став своєрідною азбукою, за якою згодом навчалося читання багато поколінь дітей
• Краківський університет винагороджував своїх професорів у середньовічних традиціях — церковними бенефіціями. Дрогобич отримував бенефіції від села Зимна Вода (нині примикає до Львова)
• Головною спокусою в житті Юрія стала вдова Катерина Вайсганушев(н)а, яка в 1490 р. вмовляла Дрогобича одружитися з нею, зайнятися розведенням свиней і риби й зажити "нормальним" життям у рідному Дрогобичі. Юрій за кілька місяців втік від неї назад до Кракова (що вдова Катерина просто так, скоріш за все, не полишила, адже про цю втечу є згадки в Актах Львівського консисторського суду)
• До книг Дрогобич ставився дуже трепетно. Відомо, що в умовах найму Дрогобича як "астролога" особливо наголошується його необмежений доступ до хазяйської бібліотеки. Встановлено також факт, що Дрогобич судився в Кракові з бакалавром Вацлавом Чепелем, щоби змусити того повернути книги, який свого часу взяв у Дрогобича дядько Чепеля
• Юрій Дрогобич помер у віці 44 років. Під час хвороби він вимагав, щоби книги з його домашньої бібліотеки лежали навколо ліжка на підлозі так, щоби він міг дотягнутися до будь-якої з них сам. На сторінці, яка була відкрита в момент його смерті, магістр Бернард Краківський написав латиною своєрідне свідоцтво про смерть: "Георгіус Дрогобич помер тут у третій день тижня близько 23-ї години"
• Згідно із заповітом Дрогобича його будинок з усім майном (і книгами) відійшов Краківському університету й у майбутньому використовувався як гуртожиток викладачів-медиків
• Мабуть, найбільш незвичайним способом увічнити пам'ять про Юрія Дрогобича стало створення "Радіо Котермак" (правда, сайт їхній зараз не працює, а останнє повідомлення датується липнем 2020 року)
• Назва міста "Дрогобич" походить від 11 століття, коли городяни після набігу половців відбудували місто "Бич" і назвали його "Другий Бич" або "Другобич". У Дрогобичі отримав шкільну освіту Іван Франко. У Дрогобичі народився російський мільярдер (10 млрд дол.) і глава "Сколково" Віктор Вексельберг.
____________________________________
Використані джерела: Вавричин М. Джерела до вивчення життя…, Вікіпедія; Дрогобичина "Юрій Котермак"; Ісаєвич Я. Юрій Дрогобич, 1972; Ісаєвич Я. Юрій з Дрогобича, 1992; Лізановська Л. Юрій Дрогобич – перший доктор з України, 2015; Пласконь Є. Юрій Дрогобич, 2019 (запись лекции Л. Янкив-Витковской); Рудяченко О. Юрій Дрогобич, 2021
